Террі Гудкайнд - Дев'яте Правило Чарівника, або Вогняний Ланцюг

Fuer grissa ost drauka було одним з тих імен, якими в пророцтвах позначався Річард. Ця назва зустрічалося в одному відомому пророцтві на древнєд'харіанській мові і означало Несучий смерть. Позначення його під цим ім'ям в даному пророцтві було засобом з'єднати два пророцтва в сполученій вилці.

— Якщо цикади з'являться в цьому році, — сказав Натан, — це буде знак, що пророцтво не тільки справдилось, але й активувалось.

Коліна Енн стали ватяними. — Сьогодні я бачила, що вони з'явилися.

Натан пильно дивився на неї з видом Творця, оголошує свою волю. — Значить хронологія встановлена. Всі пророцтва завершуються. Подія здійснилася. Кінець близький.

— Дорогий Творець, захисти нас, — шепотіла Енн.

Натан сунув книгу в кишеню. — Ми повинні дістатися до Річарда.

Вона кивнула. — Ти маєш рацію. Ми не можемо втрачати часу.

Натан озирнувся. — Звичайно, ми не можемо забрати з собою всі ці книги, і у нас немає часу переглянути їх усі. Потрібно запечатати це місце так, яким воно було до нашого приходу і негайно вирушати в дорогу.

Перш ніж Енн встигла хоч якось виразити свою згоду, Натан витягнув руку. Всі свічки погасли. Тільки ліхтар на розі одного з столів висвітлював приміщення. Проходячи мимо, він підхопив його своєю великою рукою.

— Пішли, — сказав він.

Енн заквапилася слідом за ним, намагаючись не відставати від маленького кола світла в цьому химерному, зануреному в пітьму приміщенні. — Ти впевнений, що ми не повинні взяти з собою ніяких книг?

Пророк стрімко рухався у бік вузьких сходів. — Ми не можемо нести їх — це нас затримає. Крім того, яку з них ми візьмемо? — Він замовк на мить і озирнувся через плече назад. У різкому світлі ліхтаря його обличчя наче складалося з кутів і гострих ліній. — Ми вже знаємо, про що свідчить пророцтво, і тепер ми вперше знаємо його хронологію. Ми повинні дістатися до Річарда. Він повинен бути з армією, коли відбудеться зіткнення, інакше все буде втрачено.

— Так, і ми повинні будемо упевнитися, що він там, щоб завершити пророцтво.

— Домовилися, — сказав він, повернувся і помчав вгору по сходах. Прохід був таким низьким і тісним, що просувався він насилу.

Нагорі ніч спалахнула пронизливою піснею цикад. Натан окликнув Тома і Дженнсен. Поки вони чекали відповіді, гілки дерев м'яко колихалися під вологим вітерцем. Здавалося, минула вічність. Насправді Том і Дженнсен з'явилися з темряви майже одразу.

— Ну, що? — Запитала Дженнсен, затамувавши подих.

За нею тінню височів Том. — Є проблеми?

— І серйозні, — підтвердив Натан.

Енн подумала, що йому треба б бути обережніше, але становище було настільки складним, що бути обережним було безглуздо. Він витягнув з кишені книгу і відкрив на чистій сторінці, де було відсутнє пророцтво.

— Скажи, що тут написано, — скомандував він, простягаючи її Дженнсен.

Вона спохмурніла і подивилася на нього.

— Що написано? Натан, це чиста сторінка. — Натан невдоволено забурчав.

— Значить, сюди залучена Магія Збитку, магія підземного світу, магія смерті. Тебе вона зачіпає так само, як і нас.

Натан обернувся до Дженнсен. — Ми знайшли пророцтво, яке відноситься до Річарда. Ми повинні відшукати його або Джеган переможе у війні.

Дженнсен навіть задихнулася. Том тихенько свиснув.

— Ти знаєш, де він? — Запитав Натан.

Не роздумуючи, Том повернувся і простягнув руку, вказуючи напрямок. Його узи зробили те, чого не міг зробити їх дар.

— Він — в тій стороні. Не дуже далеко, але і не поруч.

Енн вдивилась в темряву.

— Ми повинні зібрати речі і на світанку вирушити в дорогу.

— Але він рухається, — сказав Том. — Сумніваюся, що ви знайдете його в тому напрямку, коли доберетеся туди.

Натан потихеньку вилаявся. — От би дізнатися, куди прямує цей хлопець.

— Я б припустила, що він повертається в Алтур-Ранг, — сказала Енн.

— Так, але якщо він не залишиться там? — Він поклав руку на плече Тома. — Нам потрібно, щоб ти пішов з нами. Ти — один з таємних захисників лорда Рала. Це важливо.

Енн побачила, як рука Тома міцно схопилася за ніж у нього на поясі. Срібне руків'я ножа прикрашав малюнок у вигляді літери «Р», знак приналежності до Дому Ралів. Такі ножі зустрічалися рідко, також як і люди, озброєні ними. Вони непомітно виконували свою роботу — захищали життя лорда Рала.

— Вирішено, — відповідав Том.

— Я теж їду, — рвучко додала Дженнсен. — Мені тільки треба…

— Ні, — сказав Натан, змушуючи її замовчати. — Нам потрібно, щоб ти залишалася тут.