Террі Гудкайнд - Дев'яте Правило Чарівника, або Вогняний Ланцюг

На папері знову почали проявлятися слова Верни:

«Наші розвідувальні загони і мисливці доповідають, що Джеган почав рух. Не зумівши здолати перевал силою, імператор розділив війська і відводить частину армії на південь. Генерал Мейфферт саме цього й побоювався.

Неважко передбачити, що затіяв Джеган. По всій імовірності, він планує провести значну частину своїх військ по долині Керн, а потім південніше в обхід гір. Як тільки останні територіальні перешкоди залишаться позаду, він поверне до південних меж Д'хари і попрямує на північ.

Для нас це найгірше, що може статися. Ми не можемо залишити перевали незахищеними, доки частина ворожої армії зачаїлася в очікуванні по ту сторону. Однак ми також не можемо дозволити силам Джегана обійти нас з півдня. Генерал Мейфферт вважає, що нам доведеться залишити частину людей тут для охорони перевалів, а основна армія повинна відправитися на південь і зустріти загарбників.

Вибору немає. Через те, що половина військ Джегана знаходиться на півночі, по той бік перевалів, а інша половина направляється в обхід, щоб вийти з півдня, Народний Палац опиниться якраз посередині. Джеган, звичайно, давно задумав це.

Енн, боюся, у мене майже не залишилося часу. Весь табір на ногах. Ми тільки що дізналися, що Джеган розділив сили, і тепер ми поспішаємо скоріше згорнути табір і будемо прямувати на південь.

Мені також потрібно розділити Сестер. Так багато їх втрачено, що ділити вже майже нікого. Іноді мені видається, ніби ми змагаємося з Джеганем в тому, у кого залишиться в живих остання Сестра. Страшно подумати, що стане з усіма добрими людьми, якщо ніхто з нас не виживе. Якби не це, я була б тільки рада залишити суєту цього світу і приєднатися до Уоррена в світі духів.

Генерал Мейфферт стверджує, що не можна втрачати ні хвилини, ми повинні вийти з першими променями сонця. Я буду пильнувати всю ніч — потрібно ще переконатися, що у нас достатньо воїнів і Сестер для охорони перевалів, і перевірити щити. Якби північна частина армії Джегана наступала цим шляхом, ми всі б загинули набагато швидше.

Якщо тільки у вас не залишилося нічого термінового, про що треба поговорити прямо зараз, боюся, мені пора йти».

Читаючи ці рядки, Енн притискала долоню до рота. Новини були справді тривожні. Вона не забарилася з відповіддю, щоб не змушувати Верну чекати.

«Ні, дитино, зараз нічого термінового в мене немає. Знай, що ти завжди в моєму серці».

Майже відразу ж повернулася відповідь-повідомлення.

«Перевали вузькі, і тому нам вдавалося охороняти їх. Імперський Орден не в змозі атакувати супротивника числом в таких вузьких місцях. Я впевнена, що перевали встоять. Джегана затримало те, що він не зміг перетнути гори, і зараз, коли погода на його стороні, гори виграли нам трохи часу, поки він зі своєю армією змушений буде пройти весь шлях на південь і потім назад до Д'хари. Оскільки саме в цьому найбільша для нас небезпека і загроза, я прямую з армією на південь.

Моліться за нас. Рано чи пізно ми будемо змушені зустрітися з ордою Джегана на відкритому просторі рівнин, де у нього буде достатньо місця, щоб обрушити на нас усю свою міць. Якщо до тих пір щось не змінить ситуацію, боюся, шансів вижити у цій битві у нас не буде.

Сподіваюся лише, що Річард виконає пророцтво, поки ми ще живі».

Енн нервово сковтнула і написала у відповідь: «Верна, даю тобі слово: я зроблю все, щоб це сталося. Знай, що ми з Натаном приділимо всю свою увагу завершенню пророцтва. Ти краще за інших знаєш, що саме цьому я присвятила більше п'яти століть життя. Своєї справи я не залишу і не заспокоюся, поки Річард не зробить те, на що здатний лише він один. Хай буде з тобою і нашими доблесними захисниками Творець. Всі ви будете в моїх молитвах. Довірся Творцеві, Верна. Тепер ти аббатиса, так передай мою віру і тим, хто поруч з тобою».

Через мить, Верна відповіла: «Дякую вам, Енн. Я щоночі ввечері буду перевіряти, чи немає в щоденнику новин про Річарда. Мені не вистачає вас. Сподіваюся, ми зустрінемося ще в цьому житті».

Енн акуратно вивела останні слова: «І я теж, дитя моє. Доброго шляху».

Енн схилилася на ліктях і втомлено потерла віскі. Новини були не втішними, але все не так вже погано. Джеган хотів прорватися через перевали і легко досягти наміченої мети, але перевали встояли, і в підсумку йому довелося розділити війська і почати довгий виснажливий похід. Енн спробувала поглянути на це з хорошого боку. У них ще був в запасі час. Ще багато чого можна встигнути зробити. Вже що-небудь вони та придумають. Річард що-небудь придумає. Пророцтво гарантувало, що в ньому полягав шанс на їх порятунок.