Стівен Кінг - Пісня Сюзанни. Темна вежа VI

Весь час, поки їздив, не переставав думати про Роланда, мого стрільця з поеми Роберта Браунінга [143] ' Роберт Джон Браунінг (1812–1889) — видатний англійський поет, містична поема «Чайльд Роланд до Вежі Темної прийшов» була написана й опублікована 1855 року. (звісно, з елементами, позиченими у Серджіо Леоне й витягнутими з капелюха Гатло [144] Джиммі Гатло (1897–1963) — художник-карикатурист, започаткувавши 1929 р. комікс-серіал «Вони робитимуть це повсякчас», він продовжував його створювати до самої своєї смерті; нові ідеї й сюжетні колізії йому часто надсилали читачі сотень газет, де друкувався цей комікс, під такими серіями художник дякував поіменно своїм кореспондентам і робив підпис «знімаю капелюха». ). Цей рукопис, поза всякими сумнівами, — майже готовий роман, або принаймні частина роману, але мені здається, що його розділи також мають власне, окреме значення. Чи майже так. Цікаво, чи не вдалося б мені продати їх якомусь журналу фантастики? Можливо, їх купить навіть «Фентезі й наукова фантастика» [145] «Фентезі й наукова фантастика» — журнал-дайджест, заснований 1948 p.; перша частина «Темної вежі» — «Стрілець» — була надрукована в жовтневому числі 1978 року. — Святий Грааль серед журналів цього жанру.

Можливо, це дурна ідея.

Щодо іншого, майже ніяких подій, хіба що дивився бейсбольний матч «Всіх зірок» (7 із Національної ліги та 5 з Американської). Добряче надудлився ще до закінчення гри. Таббі не рада…

9 СЕРПНЯ 1978 РОКУ

Карбі Макколі [146] Карбі Макколі — відомий нью-йоркський літературний агент і редактор. продав журналу «Фентезі й наукова фантастика» перший розділ тієї моєї старої історії «Темна вежа»! Боже, мені самому важко в таке повірити! Це так класно! Карбі каже, що, на його думку, Ед Ферман (тамтешній головред), либонь, надрукує все, що в мене зараз є написане про «ТВ». Першу частину («Пустелею тікав чоловік у чорному — його переслідував стрілець» і так далі бла-бла-бла, трах-бах) він хоче назвати просто «Стрілець», і це розумно.

Непогано для старого рукопису, що до минулого року пліснявів забутий у дальньому кутку гаража. Ферман сказав Карбі, що Роланд має реальний характер, чого не вистачає більшості фантастичних персонажів, і ще він хоче знати, чи будуть ще нові пригоди. Я певен, що нові пригоди вже є (або були , чи будуть — як вибрати правильний час, коли йдеться про ще не написані історії?), але я не маю гадки, якими саме вони можуть бути. Лише знаю, що Джон «Джейк» Чемберз мусить знову брати в них участь.

Теплий дощовий день біля озера. Діти не можуть гратися на своєму майданчику. Цього вечора зі старшими сидів Енді Фулчер, тоді як Таббі, я і Овен їздили в Бриджтонський драйв-ін. [147] ' Драйв-ін — кінотеатр для автомобілістів, де глядачі дивляться фільм, сидячи у власних машинах. Таббі сказала, що фільм («По той бік півночі» [148] «По той бік півночі» — фільм 1977 р. за однойменним любовно-кримінальним бестселером (1973) відомого сценариста й романіста Сідні Шелдона (1917–2007). … минулорічний, між іншим) — це повне лайно, але поки ми його дивилися, щось я не розчув її прохань їхати вже додому. А сам я ловив себе на тому, що повсякчас подумки повертаюся знову й знову до того чортового Роланда. Цього разу загадувався про його втрачене кохання. «Сюзанна, миловидна дівчина біля вікна».

Знати б, хто вона може бути?

9 ВЕРЕСНЯ 1978 РОКУ

Отримав свій перший примірник жовтневого номера журналу зі «Стрільцем». Чорт, виглядає класно.

Сьогодні дзвонив Берт Гатлен. [149] Бертон Гатлен (1936–2008) — літературознавець, професор університету штату Мен, колишній викладач і пожиттєвий ментор Стівена Кінга. Казав, що мені, можливо, світить стати на рік письменником-резидентом в університеті штату Мен. Тільки Берт із його зухвалістю міг додуматися до просування на цю роботу такого писаки, як я. Хоча ідея цікава.

29 ЖОВТНЯ 1979 РОКУ

От курва, знову п’яний. Літери перед очима розпливаються, та треба записати сюди хоч щось , поки не поплентався до ліжка. Сьогодні отримав листа від Еда Фермана з «Ф&НФ». Він хоче подати другий розділ «Темної вежі» — той, де Роланд зустрічає хлопця, — під назвою «Придорожня станція». Він справді хоче надрукувати весь той цикл історій, а я й не проти. Лише хотілося б, щоб їх було більше. Тим часом я й так маю про що думати — це «Протистояння» і, звісно ж, «Мертва зона» . [150] Романи Кінга: «Протистояння» (1987), «Мертва зона» (1979).