Стівен Кінг - Пісня Сюзанни. Темна вежа VI

«А дулі тобі, ха-ха-ха». З іншого боку, рятуй Боже & Людина Ісусе, люди такі розбалувані ! Вони просто впевнені, що, якщо десь у світі існує книжка, якої вони хочуть, отже, на ту книжку вони мають повне право . От здивувалися б ті мешканці середньовіччя, до котрих могли долітати чутки про книжки, з яких вони самі ніколи в житті жодної не бачили; папір був дорогий (непогано було б це вставити до наступного роману про «Стрільця/Темну вежу», якщо в мене колись до нього дійде), а книжки були скарбами, які люди оберігали, покладаючи власні життя. Мені подобається, що я здатен заробляти на життя писанням всяких історій, але кожний, хто скаже, що в цьому ділі нема темного боку, той повне лайно. Колись я напишу роман про букініста-психотика! (Жарт.)

Між іншим, сьогодні день народження Овена. Йому вже сім! Вік розсудливості! Мені важко повірити в те, що моєму молодшенькому вже сім років, а дочці тринадцять, вона вже гарненька молода жіночка.

14 СЕРПНЯ 1984 РОКУ

Щойно повернувся із зустрічі з моїм агентом, друзякою Карбу та Елен Костнер з «НАЛ». [157] «Нью Амерікен Лайбрері» — засноване 1948 р. видавництво, що здебільшого передруковує класичну, популярну та наукову літературу в м’яких обкладинках масовими накладами, за доступною ціною. Обоє підбивали мене видати «Стрільця» в м’якій обкладинці — не кишеньковим форматом і на гарному папері, — але я спасував. Можливо, колись, але зараз я не подарую шансу силі людей читати таку незавершену річ, поки/якщо я не дороблю цієї історії.

Чого я, либонь, ніколи не зроблю. Тим часом маю іншу ідею — такий довгий роман про клоуна, котрий насправді є найжахливішим у світі монстром. Непогана ідея; клоуни страшать. Принаймні мене. (Клоуни й курчата — хтозна-чому.)

18 ЛИСТОПАДА 1984 РОКУ

Минулої ночі мені наснився сон, який, я гадаю, допоможе мені вирватися з творчого глухого кута, до якого я загнав себе з «Воно» . [158] «Воно» — роман Кінга, опублікований 1986 року.

Уявімо, що існує щось на кшталт Променя, [159] З цілої низки слів, які має англійська мова на позначення «променя», у цьому романі Кінг свідомо використовує слово «beam», що може означати як «промінь», так і «брус». який тримає Землю (або навіть багато земель) на місці? А генератор Променя міститься на панцирі черепахи? На цьому я міг би вибудувати кульмінацію роману. Знаю, це звучить безглуздо, але я певен, що десь читав, що в індійській міфології є велика черепаха, котра тримає в себе на спині всіх нас і служить вона Ґану, творчій суперсилі. А ще пригадую таку реальну байку, як якась леді сказала професорові: «Еволюційна теорія — нісенітниця. Всі знають, що всесвіт тримає на собі черепаха». На що той (на жаль, не пам’ятаю його імені) відповів: «Можливо, й так, мадам, але що тоді тримає черепаху?» Леді зневажливо розсміялася: «Ой, ви мене не надурите! Черепахи лежать одна на одній на всю глибочінь».

Ага! Отримали щигля , раціоналісти-науковці!

Як би там не було, а я тримаю в себе біля ліжка чистий зошит і призвичаївся записувати до нього сни або фрагменти сновидінь, навіть ще не цілком прокинувшись. Цього ранку я написав: «Запам’ятати Черепаху!» І ще таке: «Черепаху здоровенну уяви! На собі вона тримає світ людви. Думає вона неспішно і завжди ласкаво про всіх нас — на цій думці світ тримається якраз» .Згоден, віршик не геніальний, але й непоганий, якщо зважати на те, що його написано людиною, яка на 3/4 ще перебувала в стані сну!

Таббі дорікала мені за те, що я знову забагато п’ю. Гадаю, вона має рацію, але…

10 ЧЕРВНЯ 1986 РОКУ (ЛОВЕЛЛ/ЧЕРЕПАХОВА АЛЕЯ)

Аж ось я шалено радий, що ми купили цей дім! Спершу мене лякали витрати, але мені ще ніколи не писалося так гарно, як тут. А ще — і це по правді лячно — мені чомусь кортить повернутися до тієї «Темної вежі», попрацювати над розвитком цієї історії. У глибині душі я був певен, що ніколи до неї не повертатимусь, але минулого вечора я вже ледь не виїхав до центрального універсаму по пиво, та раптом майже насправді почув голос Роланда: «Багато є світів, й багато є історій, але замало часу».

Натомість я розвернувся і поспішив назад до будинку. Вже й забув, коли таке траплялося, що я цілий вечір пробув абсолютно тверезим, цей стан належить до вимираючого виду. І це сумно, гадаю.

13 ЧЕРВНЯ 1986 РОКУ

Прокинувся серед ночі, нудило з похмілля, пішов помочитися. Стоячи перед унітазом, майже в очі побачив Роланда з Ґілеаду. Він сказав, щоб я розпочав з омароподібних почвар. Так і зроблю.