Стівен Кінг - Пісня Сюзанни. Темна вежа VI

Якраз зараз все це мене не вельми цікавить. Я ненавиджу жити тут, в Оррінгтоні. Перш за все ненавиджу жити при цій проїжджій дорозі. Сьогодні Овена ледь було не розмазала по асфальту одна з тих чортових вантажівок «Чьянбро». [151] «Чьянбро» — заснована 1946 р. італійськими емігрантами братами Чьянчетті будівельна компанія, сьогодні — одна з найбільших на Східному узбережжі США. Я перелякався до всирачки. Але водночас в мене народилася одна ідея для тієї історії, де йтиметься про звірячий цвинтарик, що за нашим будинком. Там ще табличка з написом КЛАДВИЩЕ ДОМАШНІХ ТВАРИНОК , [152] У назві свого роману «Кладвище домашніх тваринок» Стівен Кінг використав саме дитячий (з помилкою в написанні) напис, побачений ним насправді. ну хто скаже, що це не містика? Забавно, але ж і мурашки по спині. Штука, ніби з «Підземелля жахів» . [153] Роман «Кладвище домашніх тваринок» Стівен Кінг опублікував 1983 р. «Підземелля жахів» — комікс, що друкувався у 1950–1954 pp.; його сюжети стали основою для фільмів «Казки зі склепу» (1972) та «Підземелля жахів» (1973).

19 ЧЕРВНЯ 1980 РОКУ

Щойно поклав слухавку після розмови з Карбі Макколі. Йому телефонував Доналд Грант, [154] Доналд Грант (1927–2009) — засновник кількох компаній, що спеціалізуються на виданні фантастики і жахів; відкривач багатьох нових імен у літературі цього жанру. котрий випускає купу фантастики на власному лейблі (Карбі любить жартувати, що Дон Грант створив ганебну репутацію Роберту Е. Говарду). [155] Роберт Ервін Говард (1906–1936) — автор багатьох пригодницько-фантазійних книг, зокрема про Коннана Кімерійця. Коротше, Доналд хотів би видати мої історії про стрільця, і саме під оригінальною назвою «Темна вежа» (підзаголовок — «Стрілець» ), Хіба не шикарно? Випустить мій власний «обмежений наклад». Він надрукує 10 тисяч примірників плюс ще 500 пронумерованих, на яких я розпишуся. Я сказав Карбі: вперед, хай готує договір.

Ну що тут скажеш: схоже, моя викладацька кар’єра добігла кінця, і я зараз достатньо обдовбаний, щоб вважати це святкуванням. Узяв, передивися рукопис «Кладвища домашніх тваринок» .Господи помилуй, яка зловісна річ! Гадаю, читачі мене лінчують, якщо я її видам. Ця книжка ніколи не побачить світла дня…

27 ЛИПНЯ 1983 РОКУ

У «Паблішерз Віклі» [156] «Паблішерз Віклі» — заснований 1872 р. спеціалізований тижневик для видавців, книготорговців, бібліотекарів та літагентів; наклад — 25 тис. примірників. (наш синок Овен називає його «Падлішерз Визглі» , і так воно правильніше) надрукували рецензію Річарда Бахмана на останню книжку… таким чином, бейбі, мене знову розчехвостили . Натякнули, ніби вона нудна, а це, друже мій, зовсім не так. Зате, сповненому думами про це, мені було набагато легше дістатися Північного Віндема і купити там 2 кеги пива на честь свята. Купляв у крамниці «Дешевий алкоголь». І палю я тепер знову, судіть мене. Кину палити того ж дня, як мені виповниться 40, обіцяю.

О, а «Кладвище домашніх тваринок» вийде друком рівно за два місяці від сьогодні. І тоді моя кар’єра справді завершиться (жартую… принаймні я сподіваюся, що це жарт). Після деяких роздумів я додав «Темну вежу» до врізки з інформацією про автора на обкладинці книжки. «Зрештою, — подумав я, — чом би й ні?» Авжеж, я знаю, що наклад розпродано, заради Бога, його й було всього лише 10 тисяч, але це ж справжня книга і я нею пишаюся. Не думаю, щоб я коли-небудь знову повернувся до Роланда, Мандрівного Лицаря, Озброєного Револьверами, але так, я пишаюся цією книгою.

Добре, що я здогадався зганяти по пиво.

21 ЛЮТОГО 1984 РОКУ

Боже, вдень дзвонив Сем Вон з «Даблдей», розповідав дикі речі (він редагував «Кладвище» , запам’ятайте). Я знав, що існують фани «Темної вежі» , котрі жах як хочуть, але не можуть її купити, бо дехто з них мені про це писав. Але Сем сказав, що вони у видавництві отримали вже понад ТРИ ТИСЯЧІ (!) листів. Питається чому? Тому що я виявився настільки тупим , що вніс «Темну вежу» до врізки з інформацією про автора на обкладинці «Кладвища» . Гадаю, Сем на мене трохи сердитий, і він таки має рацію. Сказав, що рекламувати книжку, яку фани хочуть отримати, але не можуть, це немов голодному собаці показати шматок м’яса і тут же його сховати зі словами: