Крістофер Паоліні - Ерагон. Брізінгр, або Сім обіцянок Ерагона й Сапфіри

Невдовзі двоє охоронців прив'язали Роранові зап'ястки до поперечини ганебного стовпа, а Джормандер, обійшовши юнака довкола, став йому перед обличчям, здійняв руку й мовив:

— На, прикуси… Це збереже тобі язика й зуби. — Роран вдячно відкрив рота, й воїн вклав туди дерев'яну паличку, обтягнуту шкірою, що була гірка на смак, ніби жолудь.

Коли залунав барабанний бій, Джормандер прочитав звинувачення, які висувалися Роранові, а охоронці розірвали йому на спині сорочку. Міцний Молот аж здригнувся, коли холодний вітрець полоскотав його оголені плечі.

За мить до першого удару він почув у повітрі зловісний свист батога, а потім його спину пройняв різкий біль, схожий на той, коли до тіла прикладають шмат розпеченого заліза. Міцний Молот вигнувся й щосили прикусив тріску. Із його вуст злетів стогін, і він став молитися, щоб ніхто з варденів його не почув.

— Один, — сказав воїн із батогом.

Другий удар теж змусив Рорана мимохіть застогнати, проте надалі повстанці вже не почули від нього жодного звуку.

Кожен удар батога завдавав юнакові такого ж болю, як і кожна рана, що їх він отримав у боях за кілька минулих місяців. Коли батіг просвистів у повітрі півдюжини разів, Роран перестав опиратися болю й провалився в марення. Він бачив перед собою лиш старе подряпане дерево, а часом його зір затуманювавсь, бо юнак на мить втрачав свідомість.

Невдовзі до його слуху долинув розпливчастий голос: «Тридцять»… Міцного Молота охопив відчай. «Як же я витримаю ще двадцять ударів?» — подумки прошепотів він і став думати про Катріну та їхню дитинку.

Прийшовши до тями, Роран іще нескоро зрозумів, що лежить на животі всередині їхнього з Катріною намету. Кохана стояла навколішки поруч із ним і весь час шепотіла йому щось на вухо, доки хтось інший змазував його понівечену спину холодною маззю. Коли невідома рука торкнулася одного з найболючіших місць, Міцний Молот безпомічно закліпав очима й ледь помітно вигнувся.

— Якщо ти лікуєш своїх пацієнтів так, як зараз Рорана, — пролунав голос знахарки Анжели, — то я не дивуюсь, що мало кому з них пощастило вижити!

— Ну, це вже вибачайте! — обурилась Тріанна. — Я не збираюсь стояти тут і терпіти образи якоїсь віщунки, що має зібрати докупи всі свої сили, аби накласти найпростіше закляття.

— Тоді сядь, якщо тобі від того полегшає. Але я все одно кажу тобі, що ось цей шматок м'яза слід з'єднати ось із цим. — Потому Роран відчув, як його спини двічі торкнувся чийсь палець, залишивши дві невидимі крапки, що лежали за дюйм одна від одної.

— Ох! — зойкнула Тріанна й вибігла з намету.

Катріна посміхнулася, але за мить по її обличчю знову потекли сльози.

— Роране, ти чуєш мене? — спитала вона. — Ти прийшов до тями?

— Схоже на те… — відповів юнак скрипучим голосом, бо в нього жахливо боліли щелепи. Міцний Молот закашлявся й відчув, як уся його спина відгукнулась пекучим болем.

— Ось так, — мовила Анжела. — Тепер, здається, все.

— Просто дивовижно… Я й не чекала, що ви з Тріанною стільки всього зробите, — прошепотіла Катріна.

— За наказом Насуади…

— Насуади?… Але навіщо ж вона…

— Гадаю, буде розумніше спитатися в неї самої… І скажи Роранові, щоб він не лягав на спину й був дуже обережний, коли доведеться перевертатись на бік. Інакше він може розірвати шкірку на ранах.

— Дякую, — буркнув Роран, почувши позаду себе сміх Анжели.

— Не думай про це, Роране. Точніше, думай, але не надто багато. Певно, така твоя доля… Мені ж бо довелось лікувати спини вам обом — і тобі, й Ерагонові. Гаразд, я вже йду! І стережися тхорів!

Коли знахарка вийшла з намету, Роран знову заплющив очі й відчув на своєму чолі теплі пальці Катріни.

— Ти був дуже хоробрий, мій любий, — мовила вона.

— Справді?

— Так! Джормандер і всі інші казали, що ти не кричав і не благав, щоб тебе припинили катувати.

— Ото й добре, — юнакові дуже кортіло дізнатися, наскільки серйозними є його рани, проте він у жодному разі не хотів питати про це у своєї коханої.

Та здається, Катріна й сама все зрозуміла по його очах, бо вже наступної миті мовила:

— Анжела гадає, що коли все піде добре, то на твоїй спині не залишиться дуже великих шрамів. У будь-якому разі твої рани вже поліковано, а Ерагон або ж хтось із інших чарівників легко зможуть позбавити тебе шрамів. І твоя спина знову буде чистенькою, так, ніби батіг ніколи її не торкався.

— Угу.

— Ти не хочеш чогось випити? — спитала Катріна. — У мене є горщик з відваром деревію.