— Так, не відмовлюсь.
Коли дівчина звелася, Роран почув, як до намету зайшов іще хтось. Міцний Молот насилу розплющив одне око й був неабияк здивований, коли побачив, що на вході стоїть Насуада.
— Пані, — мовила Катріна гострим, ніби бритва, голосом.
Перемагаючи біль, що прокотився по всій спині, Роран спробував сісти, проте зміг зробити це лиш із допомогою Катріни. Він хотів звестися й на ноги, та Насуада зупинила його.
— Будь ласка, не треба, — попрохала вона. — Я не хочу завдавати тобі ще більшого болю, ніж той, що вже завдала.
— Навіщо ви прийшли, пані Насуадо? — спитала Катріна. — Роранові треба відпочити й одужати, а не гаяти час на всілякі там балачки.
Роран обережно поклав руку Катріні на плече.
— Я можу говорити, якщо це й справді дуже потрібно, — сказав він.
Зайшовши до намету, Насуада підняла поділ своєї зеленої сукні й усілася на маленьку скриньку з Катріниним крамом, який пощастило забрати з Карвахола. Якусь мить вона мовчала, а потім глянула Роранові прямо в очі.
— У мене є ще одне завдання для тебе, Міцний Молоте, — сказала дівчина. — Невеличкий рейд, що мало відрізнятиметься від тих, у яких тобі вже доводилось бувати.
— І коли я маю вирушити? — спитав юнак, спантеличений тим, що Насуада з'явилась до нього власною персоною, щоб розповісти про своє доручення.
— Завтра.
Катріна витріщилась на неї сповненими жаху очима:
— Та ви що, пані, з глузду з'їхали?
— Катріно… — буркнув Роран, намагаючись її заспокоїти, але та прибрала з плеча його руку:
— Останній рейд, у який ви послали Рорана, ледь його не вбив, а тепер ще ваші батоги! Як можна посилати мого чоловіка в бій, коли він навіть хвилини не вистоїть проти солдатів Галбаторікса!
— Я мушу це зробити! — відповіла Насуада з такою владністю в голосі, що Катріна прикусила язика й вирішила почекати, доки та докладніше все пояснить.
Насуада тим часом вела далі:
— Роране, ти, певно, знаєш, що наш союз із ургалами опинився під загрозою. Доки ти був на завданні із загоном капітана Едріка, який, до речі, вже не є капітаном, один із варденів убив трьох ургалів. Я, звісно, наказала повісити того мерзотника, але відтоді наші стосунки з воїнами Гарцхвога стали дуже напруженими.
— А Роран тут до чого? — спитала Катріна.
Насуада міцно стисла губи:
— Я маю переконати варденів у тому, що ургали не є нашими ворогами і що ми разом зможемо досягнути поставленої мети. Таким чином, загін, із яким ти вирушиш, буде складатися наполовину з людей, а наполовину з ургалів.
— Але це все одно не… — почала було Катріна.
— І цим загоном командуватимеш ти, Міцний Молоте.
— Я? — здивовано прохрипів Роран. — Чому саме я?
Насуада криво посміхнулась:
— Бо ти зробиш усе, щоб захистити своїх друзів і родину. У цьому ти дуже схожий на мене, хоч моя родина значно більша за твою, адже я вважаю своєю родиною всіх варденів. А ще тому, що ти двоюрідний брат Ерагона… А насамкінець, якщо ти знову порушиш чийсь наказ, то мені доведеться тебе повісити… Тож я вирішила не випробовувати долю й дати тобі власний загін, у якому будуть тільки твої накази… Ясна річ, вони не повинні суперечити моїм… Бо якщо ти не підкоришся моїм наказам, у тебе буде один-єдиний шанс спокутувати свою провину — голіруч задушити Галбаторікса. Усе інше мене не влаштує. Я даю тобі власний загін, бо ти довів, що можеш повести за собою людей, коли їм загрожує смертельна небезпека. Гадаю, ти зумієш командувати як людьми, так і ургалами. Правду кажучи, я б залюбки послала із цим загоном Ерагона, та оскільки він зараз не з нами, то ця відповідальність лягає на твої плечі. І коли повстанці почують, що двоюрідний брат Ерагона, той самий Міцний Молот, який убив майже дві сотні ворогів, — пішов на завдання разом із ургалами… та ще й успішно його виконав, то, сподіваюсь, вардени почнуть ставитись до ургалів не так вороже. Саме тому я й наказала Тріанні та Анжелі полікувати тебе. Зрозумій, я зробила це зовсім не для того, щоб принизити тебе, показати, що ти не здатен витримати болю чи що, а тому, що мені потрібен такий командир, як ти. То як скажеш, Міцний Молоте? Королева варденів може розраховувати на тебе?
Роран розгублено глянув на Катріну. Він знав, що та, не замислюючись, віддала б півжиття, аби тільки він відмовився від командування. Відчуваючи, як її серце крає біль, юнак якусь мить подумав, а потім хрипло прошепотів:
— Можете розраховувати на мене, пані Насуадо.
Читать дальше