Крістофер Паоліні - Ерагон. Брізінгр, або Сім обіцянок Ерагона й Сапфіри

— Якщо ти служитимеш так, як служиш зараз, Міцний Молоте, то й справді дуже скоро отримаєш посаду капітана, однак я б воліла, аби ти пройшов іще кілька випробувань, адже дві місії — це надто мало, щоб я повністю зрозуміла, з якого тіста тебе зліплено. Мої слова можуть здатися тобі образливими, але я завжди дуже обережна тоді, коли йдеться про те, щоб довірити командування моїми, людьми комусь іншому… Тож маєш мене пробачити й зрозуміти.

Стиснувши свого молота так, що аж жили на руці повипинались, Роран усе-таки стримався й відповів напрочуд увічливим тоном:

— Авжеж, пані Насуадо.

— Дуже добре! — кивнула та. — За кілька годин мій паж повідомить тебе про нове завдання. І обов'язково добре поїж після того, як ви з Катріною відсвяткуєте твоє повернення. Чуєш, Міцний Молоте, це наказ! У тебе такий вигляд, ніби ти зараз звалишся з ніг.

— Слухаюсь, моя пані, — кивнув той і розвернувся до виходу. Проте перш ніж юнак устиг вийти, Насуада знову його спинила.

— Роране, — сказала вона, — тепер, коли ти побував у бою сам на сам із воїнами, що не відчувають болю, ти можеш сказати, чи варто нашим магам зробити те ж саме з кількома загонами варденів?

Міцний Молот трохи повагався, але невдовзі заперечно похитав головою:

— Їхня сила водночас є їхньою слабкістю. Адже вони не захищають себе так, як робили б це, боячися меча, списа або ж стріли. Словом, вони надто легковажно ставляться до свого життя. Ваша правда, вони б'ються багато годин після того, як звичайна людина упала б мертвою, проте їх не так уже й важко знищити, адже їм байдуже, що станеться з їхнім тілом. Вони такі зухвалі й самовпевнені, що потрапляють до будь-яких пасток, які б повстанці легко оминули. Отож, допоки вардени не занепали духом, а їхні капітани користуватимуться правильною тактикою, нам буде під силу перемогти цих чудовиськ. А якщо магія зробить нас такими, як вони, то ми будемо гинути цілими тисячами, адже геть не думатимемо про самозбереження. Ось що я скажу.

— Дякую тобі, Роране.

Коли юнак нарешті покинув намет, Сапфіра спиталася в Насуади:

«Від Ерагона, як і раніше, нічого не чутно?»

Дівчина заперечно похитала головою:

«Ні, жодної звісточки, і ця мовчанка починає мене непокоїти. Якщо за два дні він не озветься, то я попрохаю Арію, щоб вона зв'язалася з одним із чарівників Орика й докладно про все в нього розпитала. А коли виявиться, що Ерагонові не під силу прискорити обрання нового короля гномів, боюсь, ми більше не зможемо розраховувати на підтримку їхньої раси в майбутніх битвах. І в цій скрутній ситуації мене тішитиме тільки одне — те, що Ерагон, не зволікаючи, зможе повернутись назад».

Попрощавшись із Насуадою, Сапфіра важко зітхнула. Блодхгарм тим часом знову викликав примару Ерагона й наказав їй усістися драконові на спину. Потому Сапфіра витягла голову з намету й побігла табором до пристанища Вершника, а прудконогі ельфи не відставали від неї на жоден крок.

Коли вони опинилися поблизу намету, Ерагонова примара зістрибнула з дракона так само вправно, як це зробив би юнак, і швидко зникла всередині. Сапфіра ж знову скрутилася трішки осторонь і занудьгувала, чекаючи, доки настане ніч. Проте перш ніж заснути, вона полинула думками до Роранового з Катріною намету й довго-довго намагалась достукатися до свідомості Міцного Молота. Нарешті той її таки впустив, знявши захисні бар'єри.

«Сапфіро?» — спитався він.

«А ти знаєш іще когось, бодай трішки схожого на мене?» — питанням на питання відповів дракон.

«Ясна річ, ні… Просто ти мене здивувала… Вибач, але я зараз дуже зайнятий».

На кілька секунд запала мовчанка, упродовж якої Сапфіра намагалася збагнути, що саме зараз відчувають молодята.

«Я тільки хотіла сказати тобі, — нарешті озвалась Сапфіра, — що страшенно рада бачити тебе живим і здоровим».

Почувши таке, юнак геть розгубився, а думки в його голові закружляли, ніби в калейдоскопі, тож він насилу спромігся на відповідь:

«Ти така добра до мене, Сапфіро».

«Якщо вийде, то приходь до мене завтра. Можливо, тоді нам вдасться поговорити довше. Адже мені дуже тривожно сидіти тут цілими днями, б'ючи байдики. А ще я б дуже хотіла, аби ти розповів мені про те, яким Ерагон був раніше… ну… ще до того, як я вилупилась».

«Гаразд, я завітаю до тебе з превеликим задоволенням».

Потішена тим, що була дуже ввічлива, привітавши Міцного Молота з поверненням, а також невимовно радіючи з того, що завтрашній день не буде нудним, Сапфіра якомога зручніше вмостилася на голій землі й стала мріяти про те, як колись вони разом із Вершником побудують на дереві в Елесмері власний будинок, у якому неодмінно буде м'яке-прем'яке гніздо. Засинаючи, дракон видихнув хмаринку диму й провалився в сон, у якому здійнявся в небеса куди вище, ніж йому це вдавалося будь-коли.