Крістофер Паоліні - Ерагон. Брізінгр, або Сім обіцянок Ерагона й Сапфіри

Перепочивши кілька секунд, Міцний Молот пришпорив Сніговія й галопом помчав назад до обозу. Більша частина ворожих солдатів, так само, як і чоловіків, що керували возами, були вже мертві. Біля одного з возів юнак помітив Карна, що стояв обличчям до високого чолов'яги, вбраного в балахон. Обидва маги не рухались, якщо не брати до уваги нервового тремтіння їхніх рук — це була єдина ознака того, що між ними відбувався невидимий поєдинок. Коли юнак, проїжджаючи повз них, востаннє глянув на ворожого мага, той саме впав на коліна й непорушно застиг на землі. Битву було майже виграно, якщо не брати до уваги п'ятьох вояків, що були більш кмітливими за своїх товаришів, встигли повипрягати биків із трьох возів і створили з них барикаду-трикутник. Тепер, сховавшись за возами, вони успішно відбивали напади Мартланда Рудобородого та ще десятка варденів.

Четверо ворожих солдатів висунули з-поміж возів свої списи, тим часом як п'ятий із надзвичайною швидкістю пускав у варденів стріли, примусивши їх відступити й сховатися за одним із найближчих возів. Так чи так, лучник уже встиг поранити кількох повстанців, що попадали з коней і тепер самотужки намагалися доповзти до укриття.

Роран спохмурнів, адже їхньому загону було вкрай небажано затримуватись на одній із найголовніших доріг Імперії — сюди будь-якої миті могла нагрянути ворожа підмога.

Усі ворожі солдати дивились на захід, звідки нападали вардени, а в них за спинами був один тільки Роран, про чию присутність вони навіть не підозрювали і, ясна річ, зовсім не чекали нападу з тилу.

Тоді в Рорановій голові виник план, що його за інших обставин не можна було б назвати інакше, як цілковитим божевіллям. Проте зараз юнак не бачив якогось кращого виходу. Власна безпека геть не турбувала Рорана, оскільки він втратив страх перед смертю ще в перший день цього походу. Отож, Міцний Молот пустив Сніговія галопом, поклавши ліву руку на сідло й майже витягнувши ноги зі стремен. Коли скакун був приблизно за п'ятдесят футів від барикади, Роран зробив хвацький рух і вже за мить стояв на сідлі, зігнувши ноги в колінах, аби не втратити рівноваги. Наближаючись до возів, Сніговій став повертати трохи вбік і побіг повільніше.

Невдовзі Роран опинився неподалік ворожої барикади й, розрахувавши відстань, відштовхнувся ногами від спини свого вірного скакуна. Потому юнак, безладно розмахуючи руками — він був схожий на дитинча дракона, що вчиться літати, — з криком повалився на лучника й щосили притис його до землі. Не даючи йому оговтатись, Роран скочив на коліна й ударив супротивника краєм щита в щілину між його шоломом і обладунками. Солдат важко крекнув і застиг на землі зі зламаною шиєю.

Решта ворогів не відразу збагнули, що сталося. Один із них навіщось став витягати назад списа, проте той застряг між колесами, і солдат урешті-решт зламав древко. Цього було цілком досить, щоб Роран устиг опинитися за метр від нього. Ворог хотів був тікати, але шлях до відступу загородили вози, й він опинився у власноруч зробленій пастці. Не вагаючись довго, Роран поцілив йому молотом у підборіддя й кинувся до третього супротивника. Той виявився трохи розумнішим, оскільки не став витягати списа, а миттю схопився за свого меча, але встиг вийняти лезо із піхов лиш наполовину, коли Міцний Молот завдав йому нищівного удару в груди.

Упоравшись із трьома ворогами, Роран зрозумів, що решта бою не буде такою легкою, оскільки обидва солдати, які лишилися живими, були готові не тільки до оборони, а навіть до наступу. Їхні обличчя спотворили гримаси люті, й вони стали повільно наближатися до Міцного Молота. Той хотів був обійти їх збоку, та поранена нога несподівано озвалася різким болем, і воїн упав на одне коліно. Зручнішої нагоди для атаки супротивникам годі було й чекати. Кремезний чолов'яга, що був ближче до Рорана, відразу ж завдав йому удару згори. Утім юнак хвацько відбив його щитом і тієї ж миті розтрощив нападникові стопу тупим кінцем свого молота. Солдат, проклинаючи все на світі, упав на землю, проте за секунду затих, отримавши смертельний удар в обличчя. Потому Міцний Молот спритно упав на спину, бо відчував, що останній із ворогів має бути саме позаду нього.

Урешті-решт, він таки не помилявся, але це мало чим йому допомогло. Лежачи на спині, Міцний Молот бачив перед собою кінчик меча, чиє лезо було десь за дюйм від його горлянки.

«То ось він який, мій кінець», — подумав Роран, аж раптом хтось схопив солдата за шию, а з його грудей, пробивши наскрізь кольчугу, з'явилось лезо меча. Солдат не встиг видати жодного звуку й повалився на землю, заливаючи траву теплою кров'ю. Позад нього з переможною посмішкою височів Мартланд Рудобородий. Граф важко дихав й, зіпершись на руків'я встромленого в землю меча, розглядав тіла Роранових супротивників.