Роджер Желязни - Двір Хаосу

— Ти багато знаєш про те, що відбувалося.

— Так. У мене є джерела при Дворі, а Бранд переправився туди після вашої боротьби. Я дещо чула.

— Ти знаєш, де наш батько зараз? — Запитав Рендом.

— Ні. Але я вважаю, що він направився в справжній Амбер, порадитися з Дворкіним і знову вивчити пошкодження первозданного Лабіринту.

— Для якої мети?

— Не знаю. Ймовірно, щоб вирішити, який курс йому вибрати. Той факт, що він викликав мене і наказав атакувати, скоріше всього означає, що він щось вирішив.

— Давно ви зв'язувалися?

— Всього кілька годин тому — по моєму часу. Але я була далеко звідси у Відображеннях. Я не знаю, яка там різниця в часі. Я занадто новенька в цих справах.

— Так, значить, це могло бути чимось вкрай недавнім? Можливо, лише кілька хвилин тому, — задумливо мовив Жерар. — Чому він говорив з тобою, а не з одним з нас? Я не вірю, що він не міг зв'язатися з нами, якщо б він побажав.

— Напевно для того, щоб показати, що він дивиться на мене, як на спільницю.

— Все це може бути повною правдою, — заявив Бенедикт. — Але я не рушу без підтвердження цього наказу.

— Фіона все ще біля первозданного Лабіринту? — Запитав Рендом.

— В останній раз коли я був там, я чув, що вона розіб'є там свій табір, — підтвердив я. — Я розумію, що ти цим хочеш сказати…

Я взяв Карту Фі.

— Тоді нас знадобилося більше, ніж один, щоб вибратися звідти, — зауважив він.

— Вірно. Тому допоможи мені.

Він підвівся, підійшов до мене. Бенедикт і Жерар теж наблизилися.

— У цьому немає потреби, — запротестувала Дара.

Я проігнорував її і зосередився на тонких рисах моєї рудої сестрички. Через кілька миттей у нас виник контакт.

— Фіона, — запитав я, бачачи по фону карти, що вона все ще перебуває там, де серце всього. — Батько ще там?

— Так, — відповіла вона, натягнуто посміхаючись. — Він всередині з Дворкіним. — Слухай. Справа термінова. Я не знаю, чи знаєш ти Дару чи ні, але вона тут…

— Я знаю, хто вона, але ніколи не зустрічала її.

— Ну, вона стверджує, що у неї є наказ про атаку від батька. У неї є в підтримку її повідомлення його перстень з печаткою, але він про це раніше нічого не говорив. Ти знаєш що-небудь про це?

— Ні, — відповіла вона. — Ми всього лише обмінялися привітаннями, коли він з Дворкіним прийшли сюди подивитися на Лабіринт. У мене тоді виникли деякі підозри, і твої слова підтверджують їх.

— Підозри? Що ти маєш на увазі?

— Я думаю, що батько збирається спробувати відремонтувати Лабіринт. При ньому Камінь, і я підслухала дещо з сказаного ним Дворкіну. Якщо він зробить таку спробу, то при Дворі Хаосу дізнаються про неї в ту ж мить, коли він почне. Вони постараються зупинити його. Йому бажано нанести удар першому, щоб тримати їх зайнятими. Тільки…

— Що?

— Це вб'є його, Корвін. Вже це-то я знаю. Досягне успіху він чи ні, по ходу справи він буде знищений.

— Я знаходжу, що в це важко повірити.

— У те, що король віддасть життя за своє королівство?

— Що батько здасть.

— Значить, або він сам змінився, або ти ніколи по-справжньому не знав його. Але я чула, що він збирається спробувати це.

— Тоді навіщо посилати свій самий останній наказ з людиною, якій, як він знає, ми по-справжньому не довіряємо?

— Я б припустила, щоб показати, що він хоче, щоб ви їй довіряли, якщо вже він підтвердить його.

— Це здається занадто кружним шляхом робити справи, але я згоден, що нам не слід діяти без підтвердження. Ти можеш отримати його для нас?

— Спробую. Я викличу тебе, як тільки поговорю з ним.

Вона перервала контакт.

Я повернувся до Дари, яка чула тільки мою частину розмови.

— Ти знаєш, що батько збирається зробити прямо зараз? — Запитав я її.

— Щось пов'язане з Чорною Дорогою, — відповіла вона. — На це він вказував. Однак, що і як не сказав.

Я відвернувся. Я зібрав Карти і поклав їх у футляр. Такий поворот подій мені не сподобався. Весь цей день почався погано, і з тих пір справи весь час котилися по похилій, і до того ж недавно минув час обіду. Коли я говорив з Дворкіним, він описав мені результати будь-якої спроби відремонтувати Лабіринт, і вони здавалися мені вельми жахливими. Що якщо батько спробує це зробити, зазнає невдачі, і загине в спробі? Де ми тоді опинимося? Прямо там, де тепер, тільки без лідера, напередодні битви — ми знову займемося проблемою успадкування трону. Вся ця огидна справа знову повернеться в наші уми, коли ми поскачем на війну. І ми всі почнемо свої особисті приготування до сутички один з одним, як тільки розправимось зі спільним ворогом. Повинен бути інший спосіб впоратися зі справами. Краще батько живий і на троні, ніж нове пожвавлення інтриг через успадкування.