Роджер Желязни: Двір Хаосу

Я повернувся якраз вчасно, щоб побачити, як Бенедикт качає головою.

— Значить, ти ні на чиєму боці.

— Мені хочеться думати, що я на обох.

— Мартін, — звернувся я, — ти в цьому з нею?

Він кивнув.

Рендом розсміявся.

— Двоє вас? Проти Амбера і Двору Хаосу? Чого ви сподіваєтеся домогтися? Як ви сподіваєтеся сприяти збереженню цієї хиткої рівноваги?

— Ми не одні, — заявила вона, — а план не наш.

Її пальці порилися в кишені. Коли вона підняла руку, щось блиснуло. Дара повернула це пальцями на світло. Вона тримала перстень з печаткою нашого батька.

— Де ти його дістала? — Запитав здивовано Рендом.

— Так, де?

Бенедикт ступив до неї і простягнув руку. Вона віддала йому перстень. Він уважно вивчив його.

— Це батьківський, — підтвердив він. — Як ви знаєте, у нього є маленькі мітки ззаду, які я бачив раніше. Навіщо він тобі?

— По-перше, переконати вас, що я дію від його імені, коли повідомлю вам його накази, — відповіла вона.

— Звідки ти взагалі знаєш його? — Зацікавився я.

— Я зустрілася з ним під час його утруднень деякий час назад, — повідомила вона нам. — Фактично, можна сказати, що я допомогла йому позбавитися від них. Це трапилося після того, як я зустріла Мартіна і стала ставитися до Амбера більш співчутливо. Але, втім, ваш батько теж дуже приваблива і переконлива людина. Я вирішила, що не можу просто стояти і дивитися, як він залишається полоненим у моєї рідні.

— Ти знаєш, як він взагалі потрапив у полон?

— Я знаю тільки, що Бранд домігся його присутності в досить далекому від Амбера Відображенні, щоб його можна було схопити. Я вважаю, що це було пов'язано з помилковим пошуком неіснуючого магічного інструменту, здатного зцілити Лабіринт. Тепер він розуміє, що зробити це може тільки Камінь.

— Те, що ти допомогла йому повернутися… як це вплинуло на твої відносини з твоїм власним народом?

— Не дуже добре. Я тимчасово без дому.

— Чи не хочеш ти мати його тут?

Вона знову посміхнулася.

— Все залежить від того, як обернеться справа. Якщо мій народ доб'ється свого, я радо повернуся — інакше залишуся з тим, що збережеться від Відображень.

Я витягнув Карту і глянув на неї.

— Як щодо Мерліна? Де він тепер?

— Він у них. Я боюся, що тепер він може стати їх людиною. Він знає про своє походження, але вони довгий час займалися його вихованням. Я не знаю, чи зможе він вирватися.

Я підняв Карту і пильно подивився на неї.

— Марно, — сказала вона. — Вони не функціонують між тут і там.

Я згадав, який важкий був зв'язок по Карті, коли я перебував на краю Відображень Амбера. Але все одно спробував.

Карта стала холодною в моїй руці і я потягнувся. Виникло найслабше мерехтіння відповідної присутності. Я спробував ще старанніше.

— Мерлін, це Корвін. Ти чуєш мене? — Сказав я.

Я, здається, почув відповідь. Вона, здавалося, була: «Я не можу». А потім — нічого. Карта втратила свою холодність.

— Ти зв'язався з ним? — Запитала вона.

— Я не впевнений, — сказав я. — Але думаю, що так. Але тільки на мить.

— Краще, ніж я думала, — зауважила вона. — Або умови хороші, або ваші розуми дуже схожі.

— Коли ти розмахувала батьківською печаткою, ти казала про якісь накази, — зауважив Рендом. — Яких накази? І чому він шле їх через тебе?

— Тут справа в своєчасності.

— Своєчасності? Чорт забирай! Та він тільки вранці поїхав звідси!

— Йому треба було закінчити одну справу, перш ніж він був би готовий для іншої. Він не мав уявлення, скільки на це піде часу. Але я була в контакті з ним якраз перед тим, як з'явитися сюди — хоча я навряд чи була готова до прийому, який отримала — і тепер він готовий розпочати наступну фазу.

— Де ти з ним говорила? — Запитав я. — Де він?

— Я не маю уявлення, де він. Він вступив зі мною в контакт.

— І…

— Він хоче, щоб Бенедикт атакував негайно.

Жерар, нарешті, заворушився у величезному кріслі, де він сидів і слухав. Він піднявся на ноги, заткнув великі пальці за пояс і подивився на неї зверху вниз.

— Подібний наказ повинен виходити прямо від батька.

— Від нього і виходить, — заявила вона.

Він похитав головою.

— Це не має сенсу, навіщо вступати в контакт з тобою — особою, якій ми маємо мало причин довіряти — а не з одним з нас?

— Я вважаю, що він на той час не вже не міг зв'язуватися з вами. З іншого боку, він був здатний визвати мене.

— Чому?

— Він скористався не Картою. У нього такої немає. Він скористався резонуючим ефектом Чорної Дороги, схожим із засобом, завдяки якому Бранд одного разу втік від Корвіна.