Бен Ааронович - Річки Лондона

Перед закінченням свого стажування починаєш проситися до різних підрозділів, з яких складається поліція. Більшість стажистів продовжать службу повноцінними констеблями в одному з поліцейських відділків міста, і великі поліцейські посадовці люблять наголошувати, що рішення залишитися констеблем і працювати на вулицях Лондона — гарний вибір. Бо мають же бути люди, на яких лаятимуться, плюватимуть і блюватимуть, і особисто я аплодую тим хоробрим чоловікам і жінкам, які виконують цю роль добровільно.

Саме таким було шляхетне покликання командира мого підрозділу, інспектора Френсіса Неблета. Він став полісменом ще до того, як динозаври повиздихали, швидко доріс до рангу інспектора, а потім тридцять років із задоволенням обіймав одну й ту саму посаду. Це був флегматичний чоловік з гладким брунатним волоссям, чиє обличчя було таке, ніби по ньому лопатою вдарили. Неблет був настільки старомодний, що надівав поверх білої сорочки мундир і навіть виїжджав «із хлопцями» на патрулювання.

На сьогодні мені було призначено з ним співбесіду, на якій ми мали «обговорити» мої кар'єрні перспективи. Теоретично цей етап розвитку моєї кар'єри матиме позитивні наслідки і для поліції, і для мене особисто. Після цієї співбесіди буде ухвалено остаточне рішення щодо мого майбутнього, але я мав сильну підозру, що на мої побажання при цьому ніхто не зважатиме.

У задрипаній кухоньці, якою користувалися всі мешканці мого поверху, я зустрів Леслі, яка мала незбагненно свіжий вигляд. У одній з шаф там був парацетамол; на парацетамол у поліцейській казармі завжди можна розраховувати. Я ковтнув таблетку й запив водою з-під крана.

— Пан Безголовий має ім'я, — сказала Леслі, поки я готував каву. — Вільям Скірміш, працював у ЗМІ, жив у Хайґейті.

— Більше про нього нічого не сказали?

— Лише те, що завжди кажуть, — відповіла Леслі. — Безжалісне вбивство, бла-бла-бла. Злочинність у центрі міста, до чого докотився Лондон, бла-бла.

— Бла, — завершив я.

— Що робитимеш у першій половині дня? — спитала вона.

— О дванадцятій маю співбесіду з Неблетом щодо моєї кар'єри.

— Удачі, — сказала вона.

Щойно інспектор Неблет звернувся до мене за ім'ям, а не за прізвищем, я зрозумів, що попереду на мене чекає велика дупа.

— Скажіть-но, Пітере, — спитав він, — якою ви бачите свою подальшу кар'єру?

Я посунувся на стільці.

— Я думав про карний розшук, сер, — сказав я.

— Ви хочете бути детективом?

Неблет усе своє життя був констеблем, а тому до поліцейських, які не носять уніформу, завжди ставився приблизно так, як звичайні люди ставляться до податкових інспекторів. Тобто, під тиском ти готовий визнати, що без них не обійтися, але своїй дочці одружитися з таким не дозволиш.

— Так, сер.

— А навіщо обмежувати себе карним розшуком? — спитав він. — Чому б не обрати один зі спеціальних підрозділів?

Бо якщо ти досі стажист, тобі не можна казати, що ти хочеш потрапити до підрозділу розслідування вбивств або організованої злочинності, щоб їздити на великій тачці й взуватися в туфлі ручної роботи.

— Я думав почати з початку й поступово просуватися вгору, сер, — сказав я.

— Це дуже розумне ставлення, — сказав Неблет.

Раптом мені спала жахлива думка. А що як вони думають послати мене до «Трайдента»? Це підрозділ, призначений для боротьби зі злочинами в чорних громадах, скоєними зі застосуванням вогнепальної зброї. «Трайдент» завжди шукав чорношкірих офіцерів для виконання жахливо небезпечних завдань під прикриттям, і те, що я мав мішане походження, робило мене підхожим кандидатом. Я не хочу сказати, що вважаю їхню роботу непотрібною, просто особисто я таку роботу навряд чи зможу виконати. Межу своїх можливостей має знати кожний, і переїзд до Пекхема та зависання з бандитами, рекетирами й тими дивними білошкірими худорлявими хлопцями, які не розуміють іронію Eminem, безумовно перевищували мої сили.

— Я не люблю реп, сер, — сказав я.

Неблет повільно кивнув.

— Це корисна інформація, — сказав він, і я вирішив надалі тримати пельку закритою.

— Пітере, — сказав він, — упродовж двох років у мене склалася дуже добра думка щодо вашого розуму та вашого вміння важко працювати.

— Дякую, сер.

— До того ж, ви маєте певний науковий досвід.

Коли я закінчив школу, мої відмітки з математики, фізики та хімії були дещо вищі за пересічні. Якщо десь це і вважається науковим досвідом, то не в науковій спільноті. Принаймні, вступити до університету я не зміг.