Генерал сер Річард Ширрефф - Війна з Росією

Бертінетті натягнув костюм на себе, піднявся трапом і втиснувся в знайому кабіну. Командир наземного обслуговування літака пристебнув його до крісла, перевірив, чи надходить повітря у костюм, а також кріплення ременів парашуту, потім спустився вниз і прибрав сходи.

Філ залишився в кабіні сам, його серце забилося швидко, а тіло наповнилося адреналіном. Бертінетті примусив себе заспокоїтися і взявся перевіряти готовність літака — так, ніби це був звичайний тренувальний політ. Він швидко перевів усі перемикачі в потрібний режим і уважно оглянув кабіну. Переконавшись, що все гаразд, він застібнув шолом, приєднав кисневий рукав до парашутного спорядження, яке потім підключив до свого жилета. Відчувши струмінь кисню, розслабився і глибоко вдихнув. Над ним із тихим дзижчанням опустився і замкнувся купол кабіни. Все було готове, і він через радіозв’язок запросив дозволу на зліт. Потім почув голос командира наземного обслуговування:

— Спереду та позаду літака вільно. Колодки встановлено. Пожежна служба напоготові. Можете запускатися.

— Паливний стартер увімкнув, — відповів він і почув, як завив двигун. Глянув нижче і відзначив, що диск індикатора обертів біля його правого коліна почав повільно крутитися. Збоку над ним почали спалахувати проблискові маячки та навігаційні вогні.

— Двадцять відсотків... Перевірити. — Бертінетті підняв ручку і з брязкотом перевів її вперед, щоб пальне дійшло до основного двигуна. Літак знову став живою істотою, яка дихає полум’ям.

— Сорок відсотків... Закриваю стартер.

Виття перейшло у пронизливе ревіння.

— Сімдесят відсотків... Основний двигун готовий до старту. Бортове обладнання ввімкнено, інерційну навігаційну систему налаштовано, бортові системи перевірено. До зльоту готовий.

Літак почав рухатися, і Бертінетті повернув на злітну смугу. За мить у його навушниках почувся голос із контрольно-диспетчерського пункту:

— Аполло, тримайте позицію. Противник наближається.

Бертінетті мав швидко прийняти рішення. Зупинятися було вже пізно. До того ж, зупинившись, одразу ж, на злітній смузі, стане нерухомою мішенню.

— Кобра-2, злітаю. Ризикну.

Для нормального злету часу не було. Треба якнайшвидше піднятися в повітря. Але й ні секундою раніше, бо попереду, вздовж огорожі аеродрому, він бачив спалахи пострілів: це чотири «Бофорси», 40-міліметрові гармати латвійської протиповітряної оборони, відчайдушно намагалися збити два штурмовики Су-25, які зі свистом мчали повз них, пускаючи ракети. І коли вони досягли цілі, в нічному небі спалахнули вибухи. Зенітки бази замовкли.

«Готуйся до злету. Усе інше не має значення. Розберешся з тим потім, у повітрі», — Бертінетті наче знову був на навчаннях у пустелі Південної Невади, на базі «Нелліс», і чув голос свого інструктора.

Він автоматично газонув, і літак рвонув уперед, як невиїжджений кінь на родео. Попереду піднімався в повітря ще один F-16, яким управляв його напарник капітан Майк Райан, і полум’я виривалося з його двигунів, спалахуючи концентричними темно-червоними колами, що згодом світлішали в темряві від ударних хвиль, спричинених зіткненням надзвукових реактивних газових струменів із вихлопної труби з повітрям позаду літака. Поки його F-16 набирав швидкості, він відчував під собою удари коліс об злітну смугу і дивився, як за вікном кабіни повз нього з шаленою швидкістю несеться ліс. Потім він побачив петлю трасуючого снаряду, коли один із Су-25, низько пролітаючи над смугою, спрямував на нього 30-міліметрову гармату, а потім із величезною швидкістю пронісся повз його кабіну... і схибив.

«Е ні, дорогенький. Дарма зі шкури пнешся, вгамуйся», — подумки промовив Бертінетті, радіючи своєму щасливому порятунку.

Менше ніж за двадцять секунд він досяг швидкості набору висоти — сто вісімдесят вузлів — і, обережно натискаючи на важіль керування, відчув, що гуркіт колес об смугу зник — він був у повітрі.

«Тягни ручку керування літака на себе», — знову зазвучав у голові голос інструктора з бази «Нелліс».

Бертінетті відчував під собою потужну силу вивільнення енергії під час згорання палива, коли літак майже вертикально здіймався все вище й вище. Відчував, як сила тяжіння тягне його до землі, а протиперевантажувальний костюм стискає кінцівки, обмежуючи приплив крові до нижньої частини тіла і допомагаючи мозку функціонувати. Ще за двадцять секунд його висотомір показав позначку чотири з половиною тисячі метрів, а трасуючий снаряд залишився десь унизу. Тепер він був високо, над хмарами. На сході за горизонтом яснів першими проблисками світанок, а на заході, вдома, все ще панувала чорна темрява. Нахилившись, він розвернувся в напрямку світла.