Генерал сер Річард Ширрефф - Війна з Росією

— Раймондсе, я не збираюся подавати вам марних надій. Сьогоднішнє засідання ради було катастрофічним. Німці наполягають на політичному вирішенні ситуації, перш ніж удатися до виконання статті 5 та вводити війська. Я збираюся телефонувати Верховному головнокомандувачу в Штати, а потім — у Велику Британію, Францію та Данію. Може, вони погодяться діяти в односторонньому порядку, від імені своїх країн.

Балдеріс дозволив собі трохи зіронізувати:

— Наші діди не повірили б, що Велика Німеччина стане найбільш пацифістською державою Європи. Перефразую Бісмарка: вони таки вважають, що балтійські країни всі разом не варті й кісток одного померанського гренадера. Дякую, Девіде. Я знаю, що ви зробите все можливе.

На цьому зв’язок скінчився.

— Зараз вас, сер, з’єднають через захищений відеозв’язок «Тандберг» [19] «Тандберг» — норвезька компанія, що спеціалізується на технологічному забезпеченні телеконференцій. із Головнокомандувачем. — Сержант Лорна Беван поставила перед Мак-Кінлі чашку з блакитно-зеленою емблемою Королівської морської піхоти, по вінця наповнену міцним гарячим чаєм. — Ви не обідали, тож поїжте трохи печива.

— Дякую, Лорна, ви — просто чудо.

— Вітаю, Дейве, — на екрані з’явився Головнокомандувач. — Я вже чув про засідання ради — ну і халепа! Збираюся зараз у Білий дім. Мене викликав радник з національної безпеки для бесіди з президентом. Що я маю їй говорити?

Мак-Кінлі докладно розповів про все. Про те, що НАТО от-от відмовиться захищати одного зі своїх членів, а деякі держави більше занепокоєні політичним процесом, а не тим, що вперше з 1945 року світ опинився перед лицем великої війни в Європі. Про те, що два члени НАТО, Греція та Угорщина, схоже, підтримують Росію; і хоча та ще не вдерлася на територію Латвії (а це неминуче відбудеться), однак фактично вже атакує її. На завершення Мак-Кінлі підсумував: якщо Альянс не хоче зазнати трагічної поразки та одним махом знищити саму ідею свого існування, має бути застосована стаття 5.

— Гаразд, Дейве. Зрозумів. Запевняю вас зараз як командувач Збройними силами США в Європі, а не як, підкреслюю, Верховний головнокомандувач НАТО, що проситиму негайного надання військової підтримки для Латвії на суші, в морі та повітрі. Але нехай це буде суто між нами, поки я не отримаю підтвердження. Якщо ж його не буде, то я нічого вам не казав і ніколи ні про що президента не просив. Сподіваюсь, ми зрозуміли один одного.

— Авжеж, — відповів Мак-Кінлі, розуміючи, що начальник повністю йому довіряє.

— Добре. Викладена вами інформація, сподіваюся, допоможе переконати президента віддати належний наказ. Тим часом нам треба забезпечити повну готовність сил надшвидкого реагування. Відверто кажучи, за потреби я це зроблю і без санкції ради. Отже, працюйте з кожною країною окремо, і згодом поінформуєте мене про готовність наших сил. Я повернуся сьогодні ввечері, відразу після зустрічі з президентом. Побачимося завтра.

На цьому розмова була завершена, зображення на екрані на мить завмерло, і апарат вимкнувся.

Мак-Кінлі відкинувся на спинку стільця та відсьорбнув чаю. Здавалося, від того ранку, коли він зі своїм спрингер-спанієлем гуляв у лісі позаду резиденції «Ла Бель-Альянс», пройшло дуже багато часу. Сьогоднішній день був довгим, але попереду залишалося ще чимало справ. Лише вирішивши їх, він зможе хоча б подумати про повернення додому. Мак-Кінлі сподівався, що його дружина вигулювала Меган по обіді, бо інакше вдома його зустріне дуже невдоволена тваринка.

Після телефонних дзвінків начальникам генеральних штабів Франції та Данії справа таки зрушила з місця. Французи були готові односторонньо підтримати Латвію, та лише за умови, що в разі початку операції командувачем сил НАТО стане французький генерал. Мак-Кінлі як відповідальний за розподіл воєнних завдань та ресурсів запевнив, що буде тому радий, але за умови, що Франція забезпечить найбільший контингент в об’єднаних силах. Ця цілком слушна пропозиція не дуже сподобалася французові, і той натякнув, що остаточне рішення ще не прийняте.

Начальник данського генерального штабу, з яким генерал розмовляв пізніше, був відвертий і діловий: Данія має двосторонню угоду з латвійцями, тож батальйон механізованої піхоти і танкову роту вже готують до відправлення в Латвію. Вони будуть там не пізніше ніж за п’ять днів.

— Якби всі були такими свідомими, як данці, — зауважив Мак-Кінлі, звертаючись до начальника свого штабу Свінтона. — Тепер, Джеймі, давайте-но випробуємо британців. Що повідомляє наша розвідка?