Генерал сер Річард Ширрефф - Війна з Росією

— Вітаю, сер. Мене звати Ден Родовіц. Я проведу вас через систему безпеки.

За дві хвилини Мак-Кінлі був у конференц-залі Генерального секретаря, що знаходився на першому поверсі цієї простої і дуже практичної будівлі.

Тут на нього вже чекав голова Військового комітету Кнуд Вар — худорлявий статний данський генерал бронетанкових військ у штанях десантника, який мав глибокі блакитні очі вікінга.

— Вітаю, Девіде. Дякуємо, що приїхали так швидко.

За браком часу Мак-Кінлі відразу перейшов до справи.

— Як мені, на вашу думку, краще повідомити про все Генсекретарю та Північноатлантичній раді?

— Кажіть як є. Засідання розпочнеться з того, що Генеральний секретар висловить свої співчуття американцям з приводу втрати солдата, потім звернеться до мене та поцікавиться пропозиціями військової верхівки НАТО. Я ознайомлю з кількома пунктами і попрошу Вас коротко ввести нас у курс справи. Генсекретар спитає послів, чи є у них якісь запитання або зауваження, і тоді, понад усякий сумнів, розпочнеться звичне тривале обговорення. Ви добре знаєте, що ці люди насолоджуються звучанням власного голосу, тому обов’язково захочуть висловитися. Просто пам’ятайте: ви — професійний військовий, а вони — ні. Робіть так, як і завжди. Не відхиляйтеся від плану — і не буде жодних проблем. У будь-якому разі Генсекретар буде жорстко контролювати хід засідання. Він думає, що перед ним — його уряд, а посли підпорядковуються йому і робитимуть те, що їм накажуть.

У цей момент до конференц-залу увійшов Генеральний секретар. Радек Костілек був колишнім прем’єр-міністром Польщі — сивий, із високими вилицями та веселим блиском в очах. Він не звик приховувати свої почуття і надто бурхливо реагував на певні речі, особливо коли йшлося про Росію.

Генсекретар зайняв своє місце.

— Цього разу американці самі нажили собі купу проблем, і росіяни використають це як привід, щоб пред’явити НАТО претензії. Зважаючи на історію з полоном, пропозиція американців щодо спільної підготовки команди НАТО тепер просто не спрацює. Спершу німці сприймуть це як відповідну реакцію на полон і відступлять. Вони почнуть заявляти про важливу роль солідарності в Альянсі, а потім, коли американцям насправді знадобиться їхня підтримка і допомога, забудуть свої слова. Щодо звичайних ренегатів...

Троє чоловіків мовчки перезирнулися між собою. Кожен із них добре знав, яке сильне розчарування відчували інші.

— Генерале, що з цього приводу думає Верховний головнокомандувач?

Мак-Кінлі відтворив у пам’яті розмову з ним та її ключові моменти щодо навчальної групи, на яких слід було зосередити увагу, а саме: зробити групу багатонаціональною, влаштуватися у Києві та зосередитися на підвищенні професійної підготовки осіб, які обіймають керівні посади у Збройних силах України. Адже, згідно з даними НАТО, вони мають найнижчі показники. Усі міністри оборони НАТО вже схвалили цю ідею.

— Я розумію політичні проблеми, — продовжив Мак-Кінлі, — але вважаю: ми зможемо розвіяти тривоги послів, підкресливши, що це не підтримка передової і що НАТО не бере активної участі у війні.

Помічник Генерального секретаря натякнув, що у них залишилося обмаль часу. І вони вже поспішали у зал для засідань, аж раптом Мак-Кінлі побачив на екрані телевізора, який стояв у кутку кімнати, екстрені новини на каналі CNN, де показували чотирьох блідих збентежених людей у зелених комбінезонах: трьох чоловіків і одну жінку. Згори була назва каналу новин: «Russia Today».

— Пане Костілек, — звернувся Мак-Кінлі до Генсекретаря, — може, ви захочете це послухати?

Помічник зробив гучніше, і вони почули пронизливий голос Дмитра Кисельова — головного пропагандиста Кремля та ведучого телеканалу «Russia Today». Він говорив російською, а внизу йшли субтитри англійською. З екрана прозвучало, що три американські спецпризначенці разом із жінкою-зв’язковою були схоплені на території Росії після перетину ними українського кордону. Потім зображення змінилося — на екрані з’явився самовдоволений круглолиций Кисельов зі своєю антинатовською демагогією.

— Ми достатньо почули. Час іти на засідання, — похмуро сказав Генсекретар. — Побачимо, чи вдасться Альянсу досягти згоди з огляду на цю ситуацію.

Троє чоловіків вийшли з конференц-залу. Помічники, які чекали на них біля кабінету, заметушилися, наче квочки над курчатами, і всі разом пішли до залу засідань.