Генерал сер Річард Ширрефф - Війна з Росією

Швидким рухом Морланд витягнув пляшку води. Від тих криків аж у роті пересохло. Тепер йому потрібно було зібрати всю свою енергію. Залишивши Крауя доглядати Лукшу, Морланд і Вебб поповзли на інший бік яру. Важкий кулемет зі сторожової вежі, який нещодавно намагався знищити стрілецьку команду із GPMG, тепер знову переключився на них. Снаряди падали в полі за п’ятдесят метрів позаду, на тому місці, де вони були нещодавно. Проте кулеметні черги позаду зліва раптом припинилися. Схоже, що Арчер із Вотсоном підбили легкий кулемет. Щоправда, вогонь справа від них все ще не припинявся. Так, хлопці живі й ховаються у безпечному місці, але ж не можуть з місця зрушити. Вони опинились у пастці.

— Наша резервна група має план розташування гармат противника на краю лісу, отам, справа позаду нас! — загорланив Вебб, нахилившись до вуха Морланда. — У них також достатньо вогневої потужності, щоб придушити ворога.

— А що там з підмогою із повітря? — запитав Морланд, дивуючись сам собі, як невимушено він тепер почувався після того жаху в засідці. — Ми не зможемо звідси вибратись, доки не змусимо той важкий кулемет замовкнути. І в будь-яку хвилину може початись повітряна атака.

Світляний циферблат на його армійському годиннику G1098 показував 03:15.

— Не турбуйся про це. Мої хлопці в зоні приземлення зможуть вивести їх. А взагалі, я не думаю, що повітряна атака потребує супроводу. Зрештою, це вже буде шоу при денному світлі... — хмикнув Вебб. — Ми залишимось тут і допоможемо вам, хлопці. Як би там не було, я повинен спрямувати повітряну команду на базу ворога. Тож маю пильнувати.

Вебб зупинився і прислухався до звуків у навушнику. Потім повернувся до Морланда.

— Один літак F-16 з «Маверіком» підлітає. Буде біля цілі через п’ять хвилин. Настав час бити по мішенях.

З цими словами він засунув руку в свій рюкзак і витягнув лазерний маркер — інструмент для позначення мішені завбільшки з невелику відеокамеру. Увімкнув його, подивився у приціл і направив на сторожову вежу, де перебував їхній кривдник. Сфокусований лазерний промінь, невидимий для людей у башті, чітко вказував на ціль. Сенсорний датчик у літаку вловить його. Головною ціллю Вебба зараз були спалахи від пострілів «Корди».

Вони чекали. Вебб зосередився на цілі, так ніби він зараз був на полігоні й прицілювався із гвинтівки. Невдовзі Морланд почув знайомий звук потужного реактивного двигуна, що пробивався крізь шквал пострілів.

— Ну, все, недовго залишилось, — пробурмотів Вебб. — Готуємось до удару...

— Диспетчере, це Аполло, дозаправку завершено. Я на позиції як повітряний патруль.

Бертінетті говорив у мікрофон, а в цей час його F-16 летів високо над Калінінградом. Капітан Майк Райан був поряд із правого боку і трохи позаду.

— Вас зрозумів, Аполло. Бережіть себе. Боїнг Альянсу Е-ЗА «Сентрі» забезпечує для вас повітряну розвідку на випадок атаки. Літак-розвідник RC-135 «Ривет Джойнт» ВПС Великої Британії також у повітрі й повідомляє, що російська система С2 все ще не працює. Загроза від ракет класу «земля-повітря» мінімальна.

— Вас зрозумів, диспетчере. Надішліть оперативні відомості щодо висадки повітряного десанту.

— Це диспетчер, Аполло. Час висадки о 03:30 підтверджено.

Бертінетті зітхнув із полегшенням. Треба було долетіти якомога швидше і спуститись якомога нижче, за наказом вдарити по радіолокаційній станції «Піонерська», після чого швидко відступити. Однак його не надто тішила інформація про те, що «Шибеники» 510-ї бойової ескадрильї повинні надати два літаки для забезпечення бойового повітряного патрулювання після бомбардування. Не варто було сподіватись, що всі переживуть цю атаку. Бертінетті розумів, що цей наказ навряд чи реально виконати. Проте він також розумів, що наказ має бути виконано. Однак у нього не було нікого, кому б можна було доручити ще й це завдання. Майк Райан перехопив його погляд і кивнув. Майк був напарником Бертінетті, й цим все сказано. Вони розуміли один одного з півслова.

Місія завершена. Решта шість літаків прямують додому. Пілоти спочатку складуть звіт, а потім поповзуть додому в ліжко, так ніби нічого суттєвого не сталося. Проте для нього з Райаном це ще не кінець, ще дуже багато чого має відбутися. Там, далеко на сході, ще невидимі внизу в темному лісі, на горизонті почали з’являтися перші слабкі проблиски світанку.