Генерал сер Річард Ширрефф - Війна з Росією

Говард продовжив:

— Та зрештою ми нейтралізуємо російський потенціал. Я розраховую на ефект несподіваності та концентрацію усіх сил для однієї масованої атаки з повітря та ракетами «Томагавк» із моря. І, звичайно ж, ключ до всього цього — активація британцями «Распутіна». Росіяни не встигнуть збагнути, що відбувається. Для них це буде справжнє пекло — повний колапс їхньої інтегрованої системи ППО, а також систем управління та зв’язку, як ядерних, так і всіх інших.

— Ми знаємо, сер. Але проблема в тому, що повітряне командування в Рамштайні не розуміє цього. Командувач вважає, що для його людей це буде самогубство, — пояснив Вільямс. — Найм’якіший вираз, який він вжив із цього приводу, — «Ви там не здуріли?» То чи не могли б ви...

— Скіпе, все ясно, — перебив Говард. — Я розмовляв із ним. Ми старі приятелі. Але добре, що у британців коло довірених осіб дуже обмежене. Не дай Боже, звісно, але, можливо, нам доведеться знову використати «Распутіна», тож ми повинні тримати його існування в таємниці. Я ще раз поговорю із командувачем у Рамштайні та спробую його заспокоїти... Звісно, я розумію, що тим льотчикам буде несолодко. Але це єдиний вихід.

Мак-Кінлі розумів: тільки Говард і Вільямс були допущені до інформації про «Распутіна». Коло довірених осіб не можна розширювати. Навіть начальник штабу Об’єднаних збройних сил НАТО, генерал Клаус Віттмен, німець, не був посвячений у цю таємницю. Але згідно з так званим протоколом про дві пари очей, така чутлива розвідувальна інформація може бути доступною лише представникам Великої Британії й Америки, і то лише тим, кому вона конче необхідна. Такі обмеження викликали шквал обурення в Альянсі, де рівні права учасників є основоположним принципом. Особливі скарги надходили від французів, які нарікали на «привілейований англосаксонський клуб».

— Давайте рухатися далі. Скіпе, розкажи мені ще раз про порядок дій.

Вільямс натиснув кнопку на пульті дистанційного управління і знову прокрутив слайди. Після того як «Распутін» буде активовано телефонним дзвінком Мак-Кінлі напряму до Центру урядового зв’язку, вікно можливостей залишиться невизначеним. Із рапорту Алленбі з ЦУЗ було зрозуміло: «Распутін» матиме надзвичайно руйнівний вплив на всі російські системи управління і зв’язку, включаючи інтегровані протиповітряні та ядерні. Але все ще було незрозуміло, як довго цей ефект протримається.

Найбільше, що ЦУЗ міг гарантувати, — це восьмигодинне вікно. Сюди входитимуть година чи дві, поки росіяни отямляться від того, що сталося вночі, й почнуть усувати помилку. Але потому вони швидко відновлять контроль за своїми системами протиповітряної оборони і ядерними системами. Саме тому коротка і дуже чітка операція із розгрому російської ППО має вирішальне значення.

Вільямс продовжив:

— За нашими оцінками, у спільному оперативному районі [38] Англ. Joint Operational Area (JOA) — площа землі, моря та повітряного простору, на якій об’єднані збройні сили проводять воєнні операції. росіяни мають близько трьохсот зенітно-ракетних установок, об’єднаних у понад сотню батарей приблизно із п’ятьма тисячами установок зенітної артилерії за підтримки сотень пошукових радарів завчасного попередження. Це означає, що після активації «Распутіна» потрібен постійний потік літаків союзників над південною Литвою, Калінінградом та Західною Естонією, щоб вразити батареї та інші наземні цілі, поки система управління і зв’язку С2 не працює. Цілі визначені дуже точно. Якщо нам вдасться зробити все несподівано, то Об’єднані військово-повітряні сили здобудуть значні переваги в повітрі, перш ніж розпочнеться повітряний бій. І ще... я не впевнений, для кого буде більше несподіванки: для росіян, коли їхні системи вийдуть з ладу, чи для наших пілотів, коли вони виявлять, що небо відкрите і їм не загрожують зенітно-ракетні установки противника. Інакше кажучи, не-має ніякої протиповітряної оборони взагалі. Цілком можливо, що деякі окремі батареї зможуть працювати в ручному режимі й відкриватимуть вогонь з власної ініціативи. І це створює для нас дуже привабливу перспективу.

— Яку ж? — поцікавився Говард.

— Якщо почнеться нескоординований вогонь, — а це цілком можливо за умови, що наш «Распутін» виправдає своє ім’я, — то росіяни не наважаться підняти свої літаки в повітря, якщо існуватиме хоч найменша небезпека, що їх можуть збити власні зенітно-ракетні комплекси.

— О! Мені це подобається! — зрадів Мак-Кінлі. Центр урядового зв’язку не повідомив його про таку можливість.