Анджей Сапковский - Відьмак. Останнє бажання

…як сморід за затяжним військом — в умовах професійної рицарської армії ставлення до затяжного війська, куди потрапляли непрофесіонали, які не мали відповідного навчання та реманенту, було досить презирливим. Різницю між затяжним та охочим військом цілком можна прирівняти до різниці між «шляхетними» й «підлими» суспільними верствами.

Командорія ордена — місцеве представництво ордена в землях будь-якого окремого володаря чи поблизу якогось із міст.

«Князя», — виправив із притиском Тай — досить відомими з європейської історії є протиставлення «князів» і «герцогів» на прикладі Франції Раннього Середньовіччя. Й насправді, тут була чітка різниця між герцогом, так би мовити, вродженим (який, частіше за все походив з роду, що володів цими землями до приходу сюди централізованої королівської влади), і який вважався «князем» у цій місцині, й герцогом, який отримував титул завдяки служінню монарху.

Капітул — де-юре верховний орган управління в орденах, що приймав більшість значних рішень, а в ряді випадків мав повноваження змістити навіть Майстра ордена. Капітул складався з певної кількості осіб, куди могли входити Великі командори (при наявності в ордена кількох великих командорій), каштелян, ключник, заслужені орденські рицарі тощо.

«Тут не Елландер! Тут храм Мелітеле!» — судячи з усього, у світі Ґеральта храми богів мають екстрадицію відносно світської влади та власні закони, що діють у землях, відданих тим храмам. Також схоже, що храми тут мають право надання притулку тим, хто намагається уникнути переслідування влади. Обидва ці звичаї досить добре відомі з європейського Середньовіччя (особливий статус храму Мелітеле буде обіграно Сапковським у романі «Кров ельфів»).

В основу оповідання покладено фабулу німецької казки «Білосніжка», опублікованої в 1812 р. братами Грімм, а в перевиданні 1854 р. доповненої. Сюжетно казка перегукується зі східноафриканською казкою «Чарівне дзеркало».

Війт — виборна (рідше — за призначенням власника землі) посада місцевого самоврядування у містечках та селах; походить від нім. «Vogt» — «намісник» (що, у свою чергу, походить від «vocatus» середньовічної латини, яке пов’язане із «advocatus» — «покликаний на допомогу»). Забезпечував загальне адміністрування, реалізацію судових функцій.

Ліліт, яку на Сході все ще шанують під ім’ям Нійа — Ліліт — персонаж яфетичного фольклору, перша жінка, створена не з ребра Адама (як Єва), а самостійно, з окремого шматка глини. Пізніше стала демоном у єврейській міфології. Має риси суккуба: оволодіває чоловіками проти їх волі з метою народити від них дітей. Згідно з деякими переказами, пішовши від Адама (який не схотів прийняти рівність між ними), Ліліт стала дружиною Самаеля, матір’ю демонів. У Середньовіччі образ її перетворився на образ чарівної, звабливої жінки. Що стосується «Нійї», ім’я це зустрічається, наприклад, у польського хроніста Яна Длугоша, де той перераховує слов’янських дохристиянських богів: «Плутона називали Нійа, уважаючи його за бога підземелля і стража та опікуна душі, як та покидає тіло. До нього молилися про те, аби душі проведені були по смерті до кращих садиб у підземеллях». При цьому, романтична польська традиція довгий час вважала, що це не бог, а саме богиня.

Дзеркало Негалені — ім’я взято від Негаленнії: північної кельтської або германської богині, про яку відомо лише з її зображень та написів біля них. Пов’язана із мореплавством (або із щасливим поверненням з моря); зображувалася із кормилом чи канатом на носі корабля; іноді зображувалася із корзиною плодів, рогом, собакою.

Жулана — Прізвисько Ренфрі походить від назви пташки сорокопуда, одна з народних назв якої — жулан. Сорокопуд настромлює упійманих комах на шпичаки та шипи.

…твій ґлейт тобі не допоможе — ґлейтом (інколи «залізним листом») звалася охоронна грамота, видана монархом тому, хто формально не був підданим цього монарха.

Народилась на Беллетейн — назва свята походить від кельтського свята «Belltaine» початку літа, який традиційно розпочинався 1 травня. Етимологія назви його незрозуміла (вважається, що вона може походити від «tene», «вогонь», а частина «bel» може означати «сяючий»). Під час свята розпалювалися багаття і проводилися ритуали очищення. Із цим святом пов’язані також ритуали Травневого Дерева та вибору Травневих Короля і Королеви (більш докладно про це — в оповіданні «Щось більше» у збірці А. Сапковського «Меч призначення»).