Юрій Сорока - Легіон Хронос

– Здається, так, – задумливо сказав Дмитро.

– У тому й річ. А тепер помножте все це на число мешканців земної кулі і у результаті отримаєте хаос. Ви будете жити у світі, у якому, просинаючись, ви не знатимете свого минулого, а будь-який вчинок зможе призвести до абсолютно непередбачуваних наслідків. Я скажу більше – вкладаючись спати, ви взагалі не будете знати, чи прокинетесь наступного ранку, позаяк цілком можливо, що ваш рід перервано чотириста-п’ятсот років тому завдяки якомусь шукачу пригод, що вирішив змінити континуум, користуючись власними уявленнями про доцільність. І навіть це ще не все. Скажіть, Дмитре, ви вважаєте, що право на приватне життя є природною необхідністю окремо взятої людини?

– Саме так.

– Маю надію, вам не потрібно пояснювати, що відбудеться з приватним життям кожного з членів суспільства у тому випадку, коли все його життя можна буде не лише прослідкувати, а й відзняти на кіноплівку. Стіни наших домівок стануть прозорими вітринами такого собі тераріуму на виставці, куди зможе заглянути кожен бажаючий. У світі просто не залишиться таємниць, і ми опинимось голими перед кожним, хто забажає більш прискіпливо поглянути на наше життя. Як вам перспектива жити у такому світі, Дмитре?

Дмитро немов прокинувся.

– Це просто жахливо, пане Марк.

– Я знав, що ви оціните, – з сумною посмішкою сказав Марк Светоній. – Але навіть не у цьому головна загроза, як не дивно.

– У чому ж вона?

– У тому, що природа просторово-часового континууму досі не досліджена до кінця. Тож втручання у нього є чимось на зразок спроби демонтувати працюючий ядерний реактор. Цілком можливо, що, змінюючи щось у перебігу подій, ми просто зруйнуємо Всесвіт. І от для того, щоб запобігти усім цим прикрим побічним ефектам науково-технічного прогресу, створено Легіон Хронос. Час створення – осінь 4628 року від Різдва Христового. Через кілька місяців після того, як людиною на ім’я Бенджамін Джефферсон було винайдено теорію темпорального переміщення. Проте, як можете зрозуміти, зараз прив’язувати наше існування до будь-якої з епох безглуздо. Ми можемо існувати у Тріасовий період і в еру Біотехнологій. Легіон – це явище, яке неможливо вписати у будь-яку епоху. Ми охороняємо Історію. Єдина наша мета – заборонити втручання в її плин антропогенних факторів. Все повинно відбуватись так, як встановлено вищою силою Всесвіту.

Дмитро відчув, що в роті у нього пересохло, і був змушений знову полізти у рюкзак. Це не заховалось від очей Марка Светонія.

– Я попрошу принести чаю?

– Ні, не варто, – похитав головою Дмитро. – Краще продовжуйте. Мені справді цікаво. А ця ера Біотехнологій, про яку ви згадували, вона…

Марк Светоній похитав головою.

– Ця інформація теж поки що закрита. Я вже казав – не будемо поспішати.

– Зрозуміло. Але що вам потрібно від мене? Чому я тут?

Марк Светоній уважно поглянув на Дмитра.

– Я маю честь запропонувати вам, молодий чоловіче, прийняти почесне запрошення Легіону Хронос і вступити на службу. І, клянуся своєю честю, – подібне запрошення отримує далеко не кожен з громадян.

Дмитрові стало весело.

– Я захисник історії? Насмішили. Ви просто не отримали характеристики на мою особу від інститутського викладача на призвісько Буцефал. Та й з фізкультурою у мене…

– Боюсь, ви мене не зрозуміли, молодий чоловіче, – похитав головою Марк Светоній. – З огляду на все вищесказане, ви могли б здогадатись, що ми знайомі з вами значно більше, аніж Петро Олексійович.

– Так, так, звичайно, – потер підборіддя Дмитро. – Ви підглядали за моїм життям? Але ж це…

Марк Светоній іронічно посміхнувся.

– Ну от, ви й на собі відчули негативні наслідки темпоральних подорожей. Втім, повинен вас заспокоїти. Ваше життя було розглянуто лише у тій мірі, у якій цього потребувала ваша ж безпека.

Дмитро зітхнув.

– Слухайте, перше, що мені приходить у голову, це просити вас повернути все у зворотному напрямку. Я не хочу знати ні про який Легіон Хронос і мені плювати на КВТП. Я не хочу у Тріасовий період. Я хочу у 2017 рік. Можливо, я одружусь. За кілька років у мене народиться карапуз і все піде, як у мільярдів представників людської раси. Навіщо мені все те, що ви пропонуєте?

Марк Светоній обдарував Дмитра співчутливою посмішкою.

– Боюсь, ви не маєте такої можливості. Не забувайте – таємниця існування Легіону є непорушною. Жоден з громадян не має знати про наше існування, це закон.

– А якщо я скажу ні?