Ільїн скривився і глянув на море. З лівого боку бушприта, вдалині вздовж чорної тіні від скель фіорду, море було перегороджене ланцюгом куполоподібних, розташованих близько один до одного островів. Вони були схожі на кісточки велетенського підводного кулака, що виступали над водою. «Обійдемо мис, тримаючи правіше, тільки миль через десять лягати на чистий вест», — міркував далі старпом. Оснастка судна ще досі турбувала його. «Була б це шхунка… та що завгодно, аби менше і з косою парусністю….» Він перехилився через борт і прочитав напис на носі: «Свольвер».
Передбачення старого норвежця збулися дуже точно. Надвечір фіорд заповнився густющим туманом, ще непрогляднішим, ніж учора. Моряки вилізли нагору і раптом схопилися за гвинтівки: на палубі одна за одною почали з’являтися людські постаті. Скоро на судні стало повно людей. Норвежці неквапливо, але не гаючи жодної хвилини, обтягували такелаж, витягали, розгортали і піднімали паруси, посміхаючись до радянських моряків. Порядкував кремезний старик, неголосно покрикуючи на працюючих.
— Це старий капітан, — пояснив Ільїну знавець англійської мови, що приходив уранці.
Небезпечна робота наближалася до кінця. Кремезний капітан підійшов до Ільїна, потиснув руку:
— Я Оксхольм. Усе готове. Паруси поставив левентік до вітру, який зараз. Подме з фіорду — для такого положення рей буде бакштаг. Коли вітер рвоне з фіорду, брасопити реї буде ніколи: розклепуйте якорні ланцюги — і гайда. Стривайте, ще: бом-брамселі, бом-клівери — цих парусів не ставимо. Вони попріли. Стакселі теж не всі. Замість крюйс-стеньги-стакселя ми поставили штормовий апсель.
— Дякую, — промовив Ільїн, коли зміркував, що немає бом-брамселя — паруса, який міститься на тій найжахливішій висоті, що вразила його в першу мить, і полегшено зітхнув.
Вітер ущух, паруси, стиха полощучись, повисли, наближався час втечі. Норвежці, витираючи піт, як і вперше мовчки по-дружньому потискували радянським морякам руки або плескали по плечу і зникали за бортом. Курганов обняв хазяїна парусника, повторюючи йому своє прізвище, аж поки той не вимовив майже чисто: «Курганофф».
— Вітру і щастя! — почувся з-за борту голос капітана Оксхольма. — О, вітер є, розклепуйте ланцюг. Гуд бай!
Паруси, здіймаючись в тумані над головами моряків, розправили складки. Вітер з фіорду тихо зашипів поміж снастями. Часу залишилось небагато. Кочегар озброївся заздалегідь приготовленими інструментами і почав вибивати шпильку, розклепуючи верхню змичку якірного ланцюга; механік взявся за другий. Туман глушив удари, проте вони розносилися по бухті. З гуркотом, від якого моряки аж здригнулись, якірний ланцюг упав у воду, за ним — другий. Ледве помітний поштовх пройшов по судну; повільно, майже невідчутно воно рушило. Із збільшенням швидкості почало, нарешті, діяти стерно і саме вчасно: навіть крізь такий туман можна було помітити попереду неясні контури скелястого мису.
— Ліво руля! — тихо командував Ільїн, не знімаючи руки з штурвала.
Тупий, важкий ніс ледве чутно хлюпав об воду: хвиля стала попутною, бушприт швидко майнув ліворуч. Титаренко, прикусивши губу, закрутив штурвал у зворотний бік.
— Увалюється, притримуй! — прошепотів Ільїн, вдивляючись у сіру стіну туману, яку судно розсікало своїм бушпритом.
На щастя, вихід з фіорду був широкий. Поминувши мис, Ільїн повернув на північ, узявши до вітру. В густому тумані судно безшумно йшло у відкритий океан, покидаючи норвезький берег, де зовсім несподівано для себе радянські моряки знайшли товариську підтримку багатьох людей. Передбачення старого капітана збувалося — бригантина не зустріла нікого.
За годину вона знову лягла в бакштаг на вест І пішла значно швидше. Старпом зібрав свого нечисленну команду, оголосив, що парусну науку треба буде вивчати на ходу, і запропонував поки що ознайомитися з оснасткою бригантини.
— Помізкуйте як слід, метикуйте, яким чином упоратися в разі потреби. Шлюпочні паруси всі ви знаєте, тепер освоюйте справжні. Ось, до речі, судно увалисте, отже треба…
— … зменшити парусність на фок-щоглі, — швидко відповів Метелицин.
— Правильно! Хоч і невигідно, а доведеться брам сель згорнути: мало парусів у нас на бізані — виходить неврівноважена парусність. До цієї справи всім нам треба братися, а я не можу відійти од стерна, поки Титаренко не призвичаїться.
— Ми вчотирьох, — обізвався механік.
І моряки кинулися до лебідок.
Читать дальше