Владимир Кучмук - Програмування на мові Довіря

— На жаль, сьогодні моя черга виконувати представницькі функції: я у міськвиконком, — зітхнув Віктор. — До речі, не забувайте про виборчу технологію. Те ж, до речі, торкається і робота…

День пройшов як звичайно. Хлопці напружено працювали над своїми завданнями, одночасно обмірковуючи питання, які були підняті зранку.

Віктор у приймальнях виконкому не просто так чекав на прийоми. Він не гаяв часу і писав щось у своєму маленькому блокнотику.

Сашко старанно паяв розроблену раніше схему, але час від часу припиняв цю майже механічну роботу та також щось записував на клаптику паперу, який лежав поверх схеми.

Вадим з Толею працювали за робочим столом на «полігончику» — спеціальній платі для перевірки працездатності розроблених схем. Вони впаювали деталі, перепаювали, вносили зміни до конструкції, обмінювалися думками.

Кожен із чотирьох хлопців відчував, що ранішня розмова значить дещо більше ніж просто викладення цікавої гіпотези. За цією ідеєю можуть бути відкриті нові, досі невідомі можливості. І кожен по-своєму готувався до вечора: Вадим — захищати свої висновки, а інші хлопці шукали слабкі місця та, у свою чергу, намагались розвинути ті положення гіпотези, із якими погоджувались.

Після обіду Сашко закінчив випробування свого детектора, повернувся з виконкому Віктор і вони приєдналися до Вадима та Анатолія. За напруженою роботою час спливав швидко і хлопці помітили, що робочий день закінчився й відреагували тільки тоді, коли Анатолій устав й увімкнув світло в кімнаті.

— На сьогодні з цим детектором закінчимо. Треба трохи відпочити. Повернемося до гіпотези? — запропонував він.

Хлопці перейшли до столу засідань та розсілися по своїх місцях.

— У мене є питання щодо рівності сил Всесвітів та реєстрації уповільнення розширення, — узяв слово Віктор. — Час, який пройшов до виникнення людини, не дорівнює часові після виникнення.

— Можна припустити, що це нелінійна функція. Можливо логарифмічна… — почав захищатися Вадим. — Тим більше, що невідомо, на якому саме етапі розвитку ми знаходимось зараз. І скільки часу ще залишається.

Він устав, підійшов до вікна і розкрив його. Вечірній теплий вітерець дмухнув йому в обличчя та пробіг по столу, ворушачи листки паперів. Він повернувся до товаришів і продовжив:

— Тепер я дещо додам, чого не сказав вранці. Вибачте, якщо це завадить вашій критиці, але… Вранці я навмисне згадав про програмування виборців. Ці міркування підвели мене до думки, що більшість людства на даний момент представляє собою…

Він на мить зупинився.

— …скажімо так: біороботів. І хоча зазвичай у літературних творах прийнято всіляко звеличувати людину, я повторюю, що справжня людина відрізняється від біоробота тим, що створює щось нове, досі незнане. Інші просто існують.

— А чи не здається тобі, що згідно з цією гіпотезою наші дії також заздалегідь визначені? — вставив своє слово Олександр.

— Важливе питання, — відповів Вадим. — Я можу лише сказати, що коли відома мета, то шляхи до неї можуть бути різними, але мета буде досягнута. Цілком можливо, що хтось, у якомусь іншому місті планети, паралельно також роздумує над цими питаннями.

Вадим устав та підійшов до вікна.

— Усе ж таки я уявляю себе людиною, — сказав Анатолій.

Вадим різко розвернувся до хлопців.

— Я і не думав казати, що людей на Землі немає, — відреагував він. — Справжні люди є, але їх дуже мало. І саме вони, люди, породжують нові ідеї, рухають їх уперед. Матеріалізують їх. Саме цим вони відрізняються від роботів…

— Які, на відміну від людей, матеріальне ідеалізують? — із посмішкою запитав Сашко.

— Можеш сміятися досхочу, однак ти стовідсотково правий і цим протиставленням ти тільки уточнюєш позиції, — відповів Вадим.

— Чи не про таких біороботів писав Карел Чапек? — запитав Віктор. — До речі, назву «робот» придумав саме він…

/*Чапек Карел (1890–1938) — письменник, критик капіталістичного суспільства. Соціально-фантастичні твори в дусі антиутопії.*/

— Так, він писав про роботів. Я говорю про протоплазму. Спочатку використовувалась, так би мовити, механічна протоплазма для виконання грубої роботи. І тільки потім виявляються творчі вектори протоплазми, — відповів Вадим. — Людство повинне пройти через певні історичні етапи, і через біороботизм також.

/*Протоплазма (від прото… і грецького plasma — виліплене, оформлене) (жива речовина) місткість живої клітини.*/