Владимир Кучмук - Програмування на мові Довіря

— Частина тієї групи, яка організовувала вивіз батьків цих хлопців, чекає подальших наказів.

— Негайно нехай встановлять абсолютно всі родинні зв'язки втікачів.

У обличчі помічника відобразився подив: він не до кінця зрозумів наказ.

— Маються на увазі дідусі, бабусі хлопців, а, може, і прародичі, — краєм ока помітив стурбованість помічника директор ЦРУ.

Наказ негайно пішов у виконання.

«А якщо цих дідусів та бабусь не буде? На які ще важелі можна буде натиснути? Вони, здається, патріоти своєї країни. Натиснути на уряд України? Можна було б, але наш президент може не погодитись. Повторити масові заворушення у всій країні, на зразок тих, які ми організували в Маріуполі? Можна, але потрібно буде це зробити у масштабі всієї країни. Можна, але потрібен час та гроші. Тоді можна спробувати принаймні у столиці зробити якусь маленьку революцію. Дешевше, а ефект майже той же, якщо його правильно освітлювати у засобах масової інформації. Все одно потрібна буде згода президента, а після другої за рахунком втечі, немає ніякого сумніву, що кредит довіри до наших служб буде вичерпаний майже повністю, і наші конкуренти не забаряться використати ситуацію у своїх інтересах.»

Директор ЦРУ напружено думав, віддавав накази і нарешті дочекався головної доповіді.

— Повітряні цілі сідають на території Мексіки. Приблизно за сто кілометрів від нашого кордону.

— Зв'яжіть мене з президентом, — втомленим голосом наказав він.

Невеличка група втікачів на мікроавтобусі безперешкодно виїхала з бази і невдовзі дісталась Ель Пасо. За нашвидкуруч розробленим планом, вони кинули позичений на базі мікроавтобус в середині міста і, ввімкнувши ефект невидимості, на чотирьох таксомоторах направились до східних околиць міста. На кожну родину прийшлося по легковику.

— Придивляйтесь до домів з великими гаражами, — сказав Анатолій своїм батькам. — Нам краще знайти мікроавтобус.

Довго чекати не прийшлось і група машин зупинилась біля одного подвір'я, де невеличкий мікроавтобус стояв прямо біля будинку.

— Це, здається, саме те, що нам потрібно, — сказав Толик.

Усі вийшли з легковиків.

«Водіям легковиків повернутись до міста. На питання куди ви виїжджали — відповідайте про місце доставки передостанніх пасажирів. Більше ніяких пасажирів не було.»

Таксі рушили у напрямку центру Ель Пасо, а втікачі направились до будинку.

«На всяк випадок. Нас тут ніхто не бачить.»

Вони «промацали» будинок. У ньому спали чоловік з жінкою, обидва років сорока.

«Жінка спить до сьомої ранку. Чоловік йде до мікроавтобусу. Сусіди сплять і нічого підозрілого не помічають до восьмої години ранку.»

Через декілька хвилин всі їхали за околиці міста.

«Ви мексіканець?»

«На щастя, ні.»

«Що вам відомо про тунелі для переходу кордону з Мексікою?»

«Нічого невідомо.»

«Їдемо на схід до найближчого населеного пункту. Яке це, до речі, місто?»

«Санленд Парк.»

Рушили на схід. Проїхали близько п'яти кілометрів.

«Треба час від часу зупинятись і «сканувати» навколишній простір на предмет знаходження тунелю до Мексіки.»

«Зупинити машину.»

Мікроавтобус зупинився.

«Хто знає про тунелі на кордоні?»

Тиша.

«Їдемо далі.»

Проїхали ще п'ять кілометрів.

«Зупинити машину.»

Мікроавтобус знову зупинився.

«Хто знає про кордонні тунелі?»

«Я.»

«Де він знаходиться?»

«Мені відомий один неподалік від Дугласа у штаті Аризона. На мексіканській стороні він виходить до Агуа Прієта.»

/*Агуа Прієта — місто-близнюк Дугласа, кордон між Мексікою та США проходить через декілька таких міст-близнюків, або міст-сестер, серед яких: Ногалес — Ногалес, Нако — Нако, Дуглас — Агуа Прієта, Ель Пасо — Сьюдад Хуарес, Ігл Пасс — Пієдрас Неграс.*/

«Що ви зараз робите?»

«Сплю.»

«З ким можна зв'язатись у Дугласі?»

«З моїм двоюрідним братом.»

«Як його ім'я? Де його можна знайти?»

«Армандо Ортега. Живе на восьмій вулиці.»

«Водій. Де ми зараз знаходимось?»

«У Санленд Парку.»

«А як щодо поїздки до Дугласа, Аризона, а потім повернутися назад.»

«Туди близько трьохсот кілометрів. Мені треба заправитись.»

«Він не встигне вчасно повернутись додому.»

«Як їхати до Дугласа?»

«По десятій до Лас Крусеса. Потім до Демінгу. Далі не пам'ятаю, інші штати, треба буде їхати за вказівними знаками.»

/*Десята — номер міжштатової дороги у США.*/

«Скільки до Лас Крусеса.»

«Десь п'ятдесят.»