Владимир Кучмук - Програмування на мові Довіря

Володимир Іванович перевів дух.

— Таким чином, можемо говорити про новий вид економічної імперії, при якому не треба завойовувати нових територій, не треба витрачати коштів, щоб утримувати ці території, не треба утримувати апарат наглядачів. Зміст існування такої імперії криється у вивозі надприбутків. Тому треба тільки встановити і виконувати закони «пограбування» для економічно «переможених». Схема добре обкатана скральниками у Африці. Мало того, що вивозяться матеріали, всіляко заохочується імпорт кваліфікованих спеціалістів з бідніших країн.

— А нам завозять другосортну продукцію, — вставив своє Костянтин Корнійович. — Це торкається не тільки товарів та технологій. Голлівудська продукція розрахована на нерозвинених осіб, бо тільки нерозвинену душу можуть торкнути насильство, вбивства, секс та інші кіножахи…

— Точно, — погодилась з ним Надія Анатоліївна. — Західному суспільству притаманна глуха відчуженість між людьми. Намагання розшарувати суспільство. Пропаганда так званого середнього класу. Пропагується багатство за будь яку ціну. Головна мета — гроші.

— До речі про гроші і про культуру, — змінила напрям дискусії Марія Петрівна. — Я маю на увазі графіті. Адже можна не малювати на стінах. Якщо і є така необхідність, то таким я б запропонувала монети та паперові купюри. Найтонкіше графіті! Наприклад так, як наносять клейма на ювелірні вироби. Можна на поверхні самої монеті або по її гурту. Я б навіть залишила спеціальне місто для цього. Графіті такого роду стає рухомим, переходить так би мовити в іншу площину сприйняття. Тобто повертається до своєї пізнавальної ролі в історії. До того, і збережеться краще.

— А я хотіла б повернутися до конкретного питання, — привернула увагу присутніх Надія Анатоліївна. — Питання використання в Україні української мови. Начебто вона є державною, але сфера використання за роки незалежності майже не змінилась. Бідна Україна залишається у полоні колоніальних домагань. Боротьба за мову не повинна точитися у засобах масової інформації. Треба на рівні закону зобов'язати усіх державних службовців спілкуватись на роботі між собою виключно українською мовою. Без виключень. З відвідувачами, зрозуміло, потрібно спілкуватись на мові більшості проживаючої в регіоні. Поза роботою державні службовці можуть розмовляти будь-якою прийнятною мовою. За невиконання вимоги — негайне звільнення з роботи. У сучасних суспільних координатах українська мова повинна зайняти місце мови влади. Крім того, для впровадження такого указу, або закону не потрібно жодної державної копійки.

— Підтримую обома руками, — підхопився з місця Костянтин Корнійович. — Згоден, що українська мова стане справді державною, а точніше загальновживаною, тільки тоді, коли вона стане мовою влади. Ось чому її так бояться сили колишньої імперії зла. Вони її нищили віками і не змогли знищити. На їхню думку «рускій язик» повинен був цементувати, об'єднувати імперське мислення, але з цим він не впорався. Більшість периферійних країн колишньої імперії рішуче розірвали мовний зв'язок з нею і це дуже боляче сприймається у Кремлі: нав'язуються поняття мови «міжнаціонального» спілкування, хоча для цього можна використовувати будь-яку іншу мову з набагато більшою сферою вжитку; беруться під захист так звані «рускоязичниє», а насправді зрусіфіковані; створюються слов'янські союзи, з яких геть виключаються поляки, чехи, словаки, лужичани, серби, болгари, хорвати, словенці, македонці, босняки, чорногорці і залишаються тільки білоруси, росіяни, українці, тобто ті з слов'ян, які безпосередньо перебували під імперським тиском.

— Якби у Кремлі були розумніші, то дійсно зайнялись би розв'язанням слов'янського питання. Добре відомо, що всі імперії світу розпадались. І завжди будуть розпадатися, адже ніякий правитель ніколи не зможе керувати думками кожного окремого громадянина. Дійсно, на даний момент існує засвоєна всіма східними слов'янами величезна територія, яка офіційно на міжнародному рівні закріплена за Російською Федерацією. На цій основі і треба об'єднувати зусилля всіх слов'ян. І не в ім'я колишніх та прийдешніх імперій, а в ім'я розвитку величезного культурного вектору, який властивий саме слов'янам. Взагалі йдеться про світову культуру, в яку кожен народ вносить свої досягнення, свої культурні надбання. Можливо, суттєвим кроком до об'єднання слов'ян стане розробка загальнослов'янської мови об'єднаними силами всеслов'янського колективу лінгвістів-філологів, на базі первісної слов'янської.