Владимир Кучмук - Програмування на мові Довіря

— Додам ще крупинку, — Олександр немовби кинув щіпку до купи. — «Четверо сновидців та четверо сталкерів збираються разом тільки тоді, коли їм потрібно виконати дуже важку задачу. Але лише у виняткових обставинах ці четверо можуть з'єднувати свої руки, тому що їхнє зіткнення зливає їх у єдину істоту і повинне відбуватися тільки у випадку крайньої потреби, чи нужди в момент покидання цього світу».

— Оце так крупинка, — оцінив Вадим.

— А я ще додам, — не зупинявся Олександр, дивлячись у текст. — «Чоловічі воїни і кур'єри теж можуть утворювати незалежну одиницю або ж діяти як окремі істоти в залежності від обставин».

— А ось це треба взяти на замітку і перевірити, — черкнув у записничку Віктор. — Цілком ймовірно, що це не відволікаючий маневр.

— Згоден, — кивнув Анатолій. — Але зроблю припущення, що це торкається лише нагваля.

/*Нагваль. The nagual [nаh-wа'hl] — абстрактне, намір, невимовна, друга увага, дух, ліва сторона. The nagual man and nagual woman — подвійні істоти яким було відкрито правило. Нагваль існує як пара з чоловіка і жінки, але стає єдиним цілим тільки після того, як їм обом буде відкрито правило і вони обоє його цілком зрозуміють. Нагваль має незвичайну енергію, витримку і стабільність. Це провідник духу, без утручання якого людина не може знайти волі. Нагваль може переміщати не тільки свою крапку зборки але і крапку зборки інших людей.*/

— У зв'язку з цим можу додати наступне, — як у школі підняв руку догори Віктор. — Якщо особиста сила нагваля дозволяє йому мати більше воїнів, то їхня кількість завжди буде кратна чотирьом.

— А мене зацікавило ось це, — розкрив свою книжку Вадим. — Кастанеда приводить слова дона Хуана: «Перша з істин про усвідомлення полягає в наступному: навколишній світ, яким ми його представляємо, у дійсності зовсім інший. Ми думаємо, що маємо справу зі світом об'єктів, але це помилка». І далі: «Ми сприймаємо щось. Це — точно установлений факт. Але те, що саме ми сприймаємо, не відноситься до числа фактів, настільки ж однозначно встановлених. Тому що ми навчаємося тому, що і як сприймати». І ще: «Мається щось, що впливає на наші органи почуттів. Це — та частина, що реальна. Нереальна ж частина — те, що нам говорять об цьому наші органи почуттів. Розглянемо, приміром, гору. Наші органи почуттів говорять нам, що вона — об'єкт. Вона має розмір, колір, форму. Ми навіть підрозділяємо гори на визначені категорії. І тут усе вірно, за винятком однієї деталі. Нам ніколи не приходить у голову, що роль наших органів почуттів дуже поверхнева. Спосіб, яким вони сприймають, обумовлений особливою властивістю нашого усвідомлення. Саме ця властивість змушує їх працювати так, а не інакше».

— Цікава точка зору, — погодився Віктор. — дуже цікава.

— Ми, звісно, запам'ятаємо усі помічені відмінності з тим, щоб ретельніше попрацювати над ними пізніше, але зараз, думаю, є смисл пильніше придивитися до збігів, — повернув розмову у колишнє русло Анатолій. — Читаю. «Колись він пояснював мені, що на нагвалі лежить величезна відповідальність, тому в кожного нагваля повинне бути особливе місце у фізичному світі — місце самоти, де певним чином концентруються і зливаються потоки енергії. Для дона Хуана таким місцем була Сонорська пустеля».

Він підняв очі від книги.

— Дивовижний збіг, — першим порушив нетривале мовчання Вадим. — Адже Сонора була у переліку місць…

— Як і Мітинг Крік! — не утримався від вигуку Віктор.

— Так, — погодився з ним Вадим. — Дуже багато дивовижних збігів. Можу додати до цього ось це: «коли ми, серйозні дорослі людські істоти, дивимося на дерево, наші крапки зборки роблять настроювання незліченної кількості еманацій, і в результаті відбувається чудо. Наші крапки зборки змушують нас сприйняти блок еманацій, який називається деревом».

— Дерево! — знову не втримав емоцій Вітьок. — І гілочки.

— Заспокойся і послухай далі, — Вадим приготувався читати. — «Це може показатися тобі дивним, однак дерева людині набагато ближче, ніж, скажемо, мурахи. Я вже говорив тобі: між деревами і людьми можуть установлюватися дуже тісні взаємини. Це відбувається тому, що в них є загальні еманації».

Вадим подивився на хлопців.

— Дон Хуан таким чином намагається пояснити механізм роботи дерев взагалі і гілочок зокрема. Тобто він має на увазі зміщення крапок зборки. Я відчуваю, що через дерева може бути здійснений зв'язок органічного світу з неорганічним, Фізичного Всесвіту з ПсиВсесвітом. Більше того, — він перегорнув декілька сторінок. — «Древні Толтеки були переконані, що рослини знаходяться в дуже тісному спілкуванні з неорганічними істотами».