Владимир Кучмук - Програмування на мові Довіря

— Давайте почну я, — сказав Віктор. — Матеріал дуже цікавий. Можу впевнено сказати, що багато з прочитаного мною співпадає з нашими даними. В кожній книжці йдеться про дона Хуана Матуса, індіанця з племені які. Так ось, у мене таке враження, що дон Хуан через Кастанеду залишив щось на зразок заповіту. Тобто, на мою думку, він скористувався звичкою Кастанеди детально конспектувати події.

— Згоден, — кивнув Анатолій. — Кастанеда зовсім не наступник дона Хуана. А ці книжки є своєрідним посланням наступникам, які зможуть правильно прочитати все, що законспектував Кастанеда.

— Мені чомусь здається, що це послання адресоване саме нам, — нескромно підтримав загальну думку Олександр.

Після цих слів у кімнаті на декілька хвилин запанувала тиша.

Директор ЦРУ у затишному будиночку військового комплексу Вайт Сендз пильно вдивлявся в екран монітора, який видавав картинку з камери спостереження, встановленої у вітальні. Перекладач щойно закінчив переклад. Директор не розумів змісту цієї довгої паузи. Він пригадав учорашню розмову, пригадав про умову, при якої працює вплив. Учора, за всіма подіями дня, він не надав значення цим словам, але зараз він серйозно замислився. Тепер він почав здогадуватись, чому хлопці так легко пішли на співробітництво: відверто говорити про речі, які на думку будь-якого керівника, неможливо говорити вголос.

«А, втім, трохи почекаємо. Побачимо, що буде далі», — подумав він.

Тим часом обговорення тривало.

— Слухайте, що написано, — розкрив свою книжку на закладеній сторінці Анатолій. — «Дон Хуан висловив припущення, що відкриті шаманами рухи являли собою таємну спадщину людства, що зберігалася вдалині від випадкових очей і відкривалося тільки тим, хто його свідомо шукав. Він порівняв древніх магів з ловцями перлів, що поринали в глиб океанської безодні і зненацька знайшли приголомшливий скарб».

— Певен, що тут він не до кінця відкрився, — сказав Вадим.

— Так, вірно, — погодився з ним Сашко. — Кастанеда записав правильно: висловив припущення. Тобто, якщо б ця таємна спадщина відкривалася тим, хто його свідомо шукав, це було б дуже просто, як у будь-якому пригодницькому романі. Висновок: не просто «відкривалося» тим, хто «шукав», а тим, хто до того мав інші, додаткові якості.

— Слухайте далі, — продовжив Анатолій. — Цитую: «Маги бачили, що у Всесвіті існує гігантська сила, величезний конгломерат енергетичних полів, який вони назвали Орлом, або темним морем усвідомлення. Це та сила, що усім живим істотам, від вірусів до людей, надає в тимчасове користування усвідомлення: вона наділяє їм усі новонароджені істоти, а вони надалі розширюють і удосконалюють його за допомогою нагромадження власного життєвого досвіду — аж до того моменту, коли сила затребує усвідомлення назад».

— Це ж ПсиВсесвіт! — вигукнув Віктор.

— Точно! — також не втримався від відгуку Олександр.

— Стривайте, стривайте, — заспокоїв товаришів Анатолій. — Слухайте далі. Уважно. «Маги лінії дона Хуана стверджували, що темне море усвідомлення не прагне відняти в людської істоти життя, воно усього лише хоче отримати їхній життєвий досвід». Підкреслюю: отримати життєвий досвід. Тобто можна, з великою долею ймовірності, припустити, що ПсиВсесвіт розширюється з кожною краплиною набутого досвіду. Таким чином, наша теорія отримує хоча і несподіване, але досить вагоме підтвердження.

— Я б поки що не поспішав з висновками, — остудив гарячі голови Вадим. — Нам, зрозуміло, дуже хочеться знайти підтвердження нашим ідеям, і ми, також цілком зрозуміло, шукаємо саме те, що співпадає з ними. На мою думку треба звертати увагу і на те, що не збігається. А незбіги взагалі можуть змінити напрями нашої роботи, — тут він поклав руку на книжку. — Ось, наприклад, в книзі йде мова про стійку сили воїнів-толтеків.

— Не виключена безліч варіантів, — погодився Сашко. — Від того, що Кастанеда міг неправильно зрозуміти дона Хуана, і це ми бачимо по численним його проханням пояснень, до неточностей перекладу. Хоча, згоден, на всі моменти треба звертати увагу. До речі, є і інші дуже цікаві місця, — він постукав вказівним пальцем правиці по своєму екземпляру. — Цитую. «Для спільного сновидіння Пабліто вирішив, що нам з Ла Гордою варто піти на скелю і посидіти там, зблизив голови разом». Кінець цитати. Це вам нічого не нагадує?

— Зайве питання, — сказав Анатолій. — Ми зараз як рудокопи повинні обробити тони породи задля декількох крупинок знань.