Владимир Кучмук - Програмування на мові Довіря

— Матеріальні контакти між базою та комплексом Вайт Сендз можна підтримувати автотранспортом, а, в разі негайної потреби, гвинтокрилами або військовими літаками, — додав представник Пентагону.

— Чудово, — підсумував директор ЦРУ.

— Пропоную представником призначити командира бази полковника Бродеріка, — чітко заявив представник Пентагону. — Він дуже добре знає цю базу: ще його батько командував нею. Суворий дисциплінований офіцер, зразковий послужний список. Крім того, в цьому випадку, виключаються всі випадки з можливими непорозуміннями між розвідниками та військовими.

Пентагон був не проти спочатку збільшити контроль за справою, а, при нагоді, перебрати всі важелі керування операцією на себе.

Директор ЦРУ, у свою чергу, чудово знав неприховані намагання військових, однак він не заперечував, що вся відповідальність за можливий напад на базу повністю ляже на військових. Розвідницьке співтовариство не могло дозволити собі розкіш повторного нападу на свій об'єкт, як це було у штаб-квартирі АНБ. Бо тоді воно повністю скомпрометує себе в очах суспільства. Точніше, не в очах суспільства, на думку якого йому було взагалі геть начхати, а в очах тайних владних структур держави.

«Крім того, — думав він, — загальне керування справою залишається за нами, нехай хоч і з Вайт Сендз. Бродерік буде щоденно звітувати перед нами. Єдина перевага військових, це можливість екстрених дій. Але до цього ми не допустимо: мені треба заздалегідь заручитись підтримкою головнокомандувача на такий випадок.»

— Я не проти цієї пропозиції. Чи будуть інші пропозиції?

— А що нам заважає використати гіпноз, або щось на зразок окситацину? — запитав директор ФБР.

— Наші аналітики не радять зараз цього робити. Вони виходять з того, що таким чином можна зашкодити механізму дії впливу. Але цей варіант не виключається у подальшому, — відповів директор АНБ.

/*Окситоцин — гормон, основний компонент «мікстури довірливості».*/

— Ще пропозиції?

Далі пропозицій не поступило.

Наступного ранку, одразу після сніданку, командир бази Бродерік з перекладачем ввійшли до вітальні. Полковник був дуже схожий на свого батька: злита лінія брів, густе чорне волосся на руках. Бродерік посміхнувся, як тільки міг ввічливо, і сказав:

— З цього моменту всі повноваження по забезпеченню вашої роботи покладені на мене.

Перекладач переклав.

— А директор ЦРУ… — почав було Віктор.

Перекладач намагався синхронізувати переклад, але Бродерік продовжував:

— У всіх високих керівників дуже багато важливих справ. Вони засвідчили вам свою повагу, і, прошу повірити, на моїй пам'яті це був перший прийом на такому рівні. Крім того, не виключена ваша зустріч з президентом США. Зрозуміло, у випадку нашої плідної роботи. На цей час ми зробили все можливе. Ми підготували першу частину обіцяних матеріалів, — він коротко, по-військовому, показав рукою в напрямі журнального столика. — Тут все, що наші фахівці встигли перекласти на цю годину… Переклад машинний. Тому, якщо будуть запитання щодо якості перекладу, до ваших послуг буде наданий кваліфікований перекладач.

— Спасибі за оперативність, — від імені хлопців подякував Віктор. — Ми спробуємо проробити все це якнайшвидше.

— Як бачите, ми не квапимо вас з викладенням ваших розробок…

— Ми це цінуємо, — швидко зреагував Олександр.

— Ми не квапимо вас з викладенням ваших розробок, — методично говорив Бродерік. — Тому, гадаю, буде справедливим такий розпорядок роботи: один день ви працюєте самостійно, а другий разом з нами.

— Ми згодні, — швидко погодився Олександр.

Командир бази у супроводі перекладача покинув вітальню.

Хлопці поринули в читання робіт Кастанеди. Оскільки комплект книжок був тільки один, то кожному дісталась різна книжка.

Батьки хлопців тим часом відпочивали біля приміщення басейну і не заважали дітям працювати. Питання їхнього несподіваного полонення та швидкого переміщення на південь США до дітей вони поки що не обговорювали: спочатку треба було придивитися до ходу справ.

Читання тривало до вечора. Після вечері хлопці знову зібралися у вітальні.

— Я ще не встиг усього прочитати, але дещо для серйозної розмови у мене вже є, — розпочав маленьке зібрання Вадим.

— В мене те ж саме, — погодився з ним Віктор.

Інші просто кивнули на знак згоди.

— Штурм чи обговорення? — поцікавився Анатолій.

— Для штурму даних недостатньо, — підключився до розмови Олександр. — Має сенс провести обговорення, тим більше, що доводиться більше проглядати матеріал, ніж ретельно його вивчати.