Олесь Бердник - Подорож в Антисвiт (на украинском языке)

- Сiдайте! - наказав старший полiсмен.

На обрiї багровiли хмари. Море було свинцеве i грiзне. Ураган гнав по широких просторах гiгантську хвилю, люто бив у береги, плював бiлою пiною на скелi острова.

Полонених поставили бiля рубки, один полiсмен залишився бiля них. Шрат i старший полiсмен ввiйшли до рубки.

Заревли мотори. Катер одiйшов вiд берега. Вiн швидко минув Чортову скелю, врiзався в запiнену хвилю. Холоднi бризки сипонули Генрiху на обличчя. Вiн знайшов руку Педро, потиснув її.

- Пробачте, друже. Через мене ви постраждали!

- Дурницi! - всмiхнувся Педро. - Ще нiчого не було. Гра лише починається.

- Мовчати! - крикнув полiцейський, кутаючись на кормi в плащ. Заарештованим заборонено розмовляти!

Катер зменшив ходу. Хвилi люто набiгали на нього, пiдкидали вгору. Генрiх тривожно поглянув на Педро.

- Що це означає?

- Все гаразд! - пiдморгнув Педро. - Старий Хуан знає своє дiло...

З рубки виглянув Шрат. Вiн був блiдий, нажаханий.

- Катер тоне. Треба повертати до берега.

Мотори зачхали i зупинилися. Ураган закрутив на мiсцi i пiдняв на верхiвку хвилi. З рубки вискочив старший полiсмен.

- Ми загинули! - крикнув вiн.

Педро вхопив Генрiха за руку, рвонув за собою, стрибнув у воду. Бiлогривий вал пiдхопив їх, понiс на собi. Катер зник за хвилею. Ось вiн ще раз з'явився недалеко. Вже лиш щогла i частина рубки виглядає над водою, а бiля неї - одна чорна цятка.

- Вони загинуть! - захлинаючись, прокричав Генрiх.

- Це їхня справа! - бадьоро вiдповiв Педро. - Тримайтесь, друже. Берег недалеко. Старий Хуан жде нас...

....................

Надвечiр шторм затих. Море викинуло до Чортової скелi уламки катера i Шратiв труп. На острiвець прибули три вiйськовi судна, десятки полiсменiв. Почалося розслiдування. Добивалися до хатини старого Хуана. Але рибалки не було...

Вiн благеньким човном своїм перевiз Генрiха i Педро на сусiднiй великий острiв ще завидна. Там вони просидiли до сутiнкiв. В густих заростях на березi старий попрощався з Генрiхом.

- Хай бог береже тебе, синку! Педро, я ждатиму тебе...

Темрява вечора проковтнула двi постатi.

....................

Пiд покровом бурi й темряви Педро i Генрiх подолали високу загорожу навколо лабораторiї. Вони навпомацки пробралися мимо дерев, крiзь кущi квiтiв.

- Тепер вже легше, - прошепотiв Генрiх. - Тут нiхто не чергує. Варта лише навколо загорожi.

Вони проникли в коридор, пiдiйшли до дверей залу. Вгорi свiтився маленький зелений чотирикутник. Генрiх натиснув кнопку на панелi праворуч. Дверi тихо розчинилися. Вони ввiйшли до залу. Педро ввiмкнув лiхтар. Вузький промiнь пробiг по стiнах, по сiрому цилiндру, впав на пульт.

- Ввiмкнути тут? - запитав Педро.

- Так. Iдiть сюди. Часу обмаль. Слухайте уважно. Я зайду в той цилiндр. Ви закриєте мене. Все iнше зроблять автомати. Коли над цилiндром з'явиться червоний вогонь, ввiмкнете на пультi важiль пуску пристрою. Електроннi машини самi проведуть експеримент. А ви - втiкайте. Але перед тим... натиснете оцей важiль.

- Що це?

- Вiн звiльняє вiд контролю квантовi машини. Пристрiй буде накопичувати енергiю без упину...

- Це ж може спричинитися до аварiї? - сказав Педро.

- Я й хочу цього, - сказав Генрiх. - Лабораторiя вибухне. А хiба ви бажаєте залишити страшний винахiд шратам i всяким iншим чорним тиранам? Щоб вони проникали в iншi свiти, щоб вони загрожували людству навiть крiзь недоступнi сфери?

- Я зроблю все, мiстере Уоллес!

- Прощайте. Або нi... Послухайте, Педро...

Генрiхове обличчя наблизилося в темрявi до студента, очi засяяли теплими вогниками.

- Педро... А чому б нам разом не пiти? Ви не пожалкуєте. Це прекрасно, Педро! Ходiмо, друже...

Педро рiшуче похитав головою.

- Нi, мiстере Уоллес. Я не пiду.

- Чому? Ви боїтесь?

- Нi. Але я син Землi. Вам треба йти. На вас чекає в антисвiтi Люсi. А менi... скiльки ще не зробленого на нашiй планетi! Боротьба триває. I я буду тут, де вона найсильнiше бушує. Я теж буду готуватися до проникнення в iншi свiти... Тiльки не для себе, для всiх... Я хочу, щоб все людство могло бути прекрасним i сильним, щоб для всiх були вiдкритi свiти майбуття! Нi, я залишаюсь. Прощайте, друже... Я вiрю в вашу долю!

- Хай буде так. Може, ви й правi. Тодi слухайте мене. Ось тут, у сейфi, фотоплiвки. На них всi основнi записи конструкцiї пристрою, розрахунки, формули, теоретичнi викладки. Заберiть їх. Я вiрю, що в ваших руках це не пропаде. Ви знайдете, куди подiти такий скарб!..

- Спасибi, мiстере Уоллес. Я зроблю все...

Генрiх обняв Педро, рiшуче вiдстронив його, зайшов у отвiр цилiндра. Важкi дверi зачинилися. Над цилiндром спалахнув червоний вогонь.