Бернар Вербер - Завтра будуть коти

Усі, хто навколо мене, є тут для того, щоб навчати мене.

Усе, що зі мною трапляється, є для того, щоб спонукати мене до розвитку».

Пробую втриматися на двох лапах, як Есмеральда. Підводжуся, шукаю опору, роблю кілька кроків, щоб віднайти кращу рівновагу. Тривале ходіння на двох ногах не здається вже аж таким складним, як я думала спочатку.

Піфагор дивиться на мене.

— Нема сенсу руйнувати попередню систему, якщо нічого кращого не можеш запропонувати натомість. Не треба йти з цього місця, доки не придумаємо новий світ, — стверджує він.

Лебединий острів має стати захищеною лабораторією, де ми доведемо до пуття нову пропозицію «жити разом».

На березі гавкають собаки.

Думаю, що Патрісія використала свої шаманські здібності, щоби знайти індивіда-перехідника (зв’язкового), який запровадив їх сюди. Крім собак, були голуби, горобці, кажани, які розташувалися на поодиноких деревах острова. Вони підтримують нас свистом і писком.

Продовжую втримувати вертикальну позицію. Піфагор також стає на задні лапи.

— Це не може статися миттєво. Усе відбудеться крок за кроком. Але не треба рухатися надто швидко, інакше наша справа може розвалитися.

Він чухає собі череп, потім нявчить:

— Нам потрібне місце для обміну знаннями.

— Як піфагорійська школа у Кротоні?

— Звідки ти це знаєш, Бастет?

Від стояння на задніх лапах у мене починаються судоми. Я сідаю, а мій компаньйон вмощується поруч.

— Я теж умію вчитися по-своєму, — кажу, задоволена, що змогла його здивувати. — Як ти уявляєш собі функціонування такої «школи»?

— Тут, між собою, ми створимо невелику спільноту на нових засадах. І коли доведемо усе до бездоганної форми, візьмемося за те, щоб згуртувати котів і, можливо, собак, щоби поширити наші знання за межі острова.

— Король пацюків, Камбіс, вижив, він неодмінно спробує атакувати нас знову.

— Йому потрібен час, щоб згуртувати армію таку ж велику, як та, котрою він пожертвував в останній битві. У нього неминуче будуть дезертири і суперники. Ніхто не любить йти за невдахами.

— І що з ними буде?

— Найсильніші самці неминуче кинуть виклик королю пацюків, бо вважатимуть його недостатньо ефективним.

Вони замінять його новим королем, який ще запекліше прагнутиме знищити нас, оскільки тепер ми будемо для них доказом того, що їх можливо перемогти.

— І тоді все почнеться знову?

— Їхня культура сили і кількості не дозволяє їм хоч на мить уявити собі іншу альтернативу, ніж наша поразка. Але поки вони набиратимуть своїх майбутніх солдат, ми зміцнимо союз між видами: коти, леви, молоді люди, собаки, голуби, ворони, кажани і, можливо, також коні, корови, свині… Усі ті, хто боїться щурів, приєднаються до нас. Треба тільки триматися тут якнайдовше і навчати, щоб ті, хто знає, передавали знання необізнаним.

— Наша піфагорійська школа базуватиметься на Лебединому острові, бо значна частина міста ще під владою щурів. Чи в нас достатньо їжі, щоб протриматися? — питаю я прагматично.

— Звичайно, нам доведеться почати сільськогосподарські роботи на Лебединому острові, а всі ці трупи щурів-напівфабрикатів стануть на якийсь час джерелом протеїнів, тобто добривом.

У цей момент Анжело прийшов ссати молоко, але моя голова була зайнята іншим і я не могла піклуватися ним. Довіряю його Есмеральді й даю знак Піфагору, що хочу продовжити розмову у спокійнішому місці.

Ми знову піднімаємося на верхівку статуї Свободи. Звідти видовище наших переможених ворогів вражає ще більше. Димлячий килим тіл виглядає моторошно. Ось він, наслідок війни: життя зупиняється зненацька для всіх істот, які беруть у ній участь.

— Імператор-філософ Марк Аврелій, які вважав себе послідовником ідей Піфагора, говорив про варварів, що готувалися захопити Римську імперію: «Навчи їх або приготуйся їх терпіти».

Дивлюся на трупи щурів, що пливуть Сеною, і думаю, чи справді йдеться про погане виховання.

— Епідемія чуми неодмінно закінчиться. Наше спільне майбутнє має будуватися на культурі. Прийшов час, коли останні мудрі люди мають передати свої найпередовіші знання іншим біологічним видам.

Я все ще сумніваюся.

— Наша спільнота сформована з 480 котів (ми таки втратили 120 наших у бою) і 180 людей (вони зазнали менше втрат, оскільки билися на відстані через страх перед чумою). Я погано уявляю собі, як люди зможуть навчати котів, якщо тільки ти, Піфагоре, можеш отримувати їхні знання завдяки Третьому Окові.