Бернар Вербер - Її величність кішка

У 508 році король Хлодвіг І наказав звести посеред острова палац. Коли він прийняв християнство, храм Юпітера було перетворено на католицьку базиліку, що стояла на місці теперішнього собору Паризької Богоматері.

У 845, 861 та 877 роках острів пограбували й підпалили вікінги. У 885 році 700 дракарів з 40 000 воїнів на чолі з королем Зіґфрідом штурмували Париж. На цей раз графові Одо І Паризькому вдалося стримати їх та відкупитися грошима (домовитись про те, що вони покинуть місто взамін на гроші). На підставі цієї відносної перемоги Одо було обрано королем Франції.

У 1163 році король Філіп II Август наказав збудувати на двох берегах острова захисний мур, щоб захистити вхід, а єпископ Моріс де Сюллі ініціював зведення собору Паризької Богоматері.

Зрештою острів Сіте став серцем столиці: для збільшення комерційної діяльності було збудовано мости, а площа, яке стане площею Дофіна, перетворилась на великий паризький ринок.

Енциклопедія Відносного та Абсолютного Знання.

Том XII

— Ти занадто голосно волаєш під час оргазмів, — заявляє Піфагор. — Наталі щойно надіслала мені повідомлення зі смартфона, що ти всіх розбудила своїм воланням.

Оце так! Ніщо так не виводить мене з рівноваги, як люди зі своїми повчаннями про мою сексуальність. Я живу життям, якого бажаю і як бажаю, а якщо це комусь не подобається, тим більше людям, нашим слугам, то мала я їх у носі.

— Таке враження, ніби Наталі не любить, коли я кохаюсь, — кажу я. — Скільки б не старалася полюбити свою служницю, проте мушу визнати, що вона трохи вузьколоба та приймає нас, котів, за м’які іграшки, позбавлені сексуальності. От пригадай: вона віддала Фелікса на кастрацію. Люди ніколи не сприйматимуть нас нас як вільних, самостійних та, можливо, рівних собі істот. Підозрюю, вони ще й заздрять нам.

Я здалека розглядаю свою служницю і подумки кажу їй:

Моя бідолашна Наталі, це не твоя вина. Тобі просто не пощастило з видом. Думаю, ти належиш до старого світу, який стоїть на межі зникнення. Зрозумій, нарешті: ті, кого ти сприймала як звичайних домашніх тварин, яких тримають заради краси і втіхи, сьогодні приходять на зміну вам, людям.

Марні зусилля. Вона мене не розуміє. Ми ще не скоро почнемо говорити з нею так, як з Піфагором.

Глибоко вдихаю, щоб заспокоїтись. Оскільки я не можу поговорити зі служницею, то піду до Патриції, німої ясновидиці, з якою мені кілька разів вдалося поспілкуватись подумки. Я даю знак, що хочу поговорити, і вона сідає у відповідну позу.

Патриціє, ти єдина з людей, кому вдавалося поспілкуватися зі мною. Будь ласка, допоможи мені: скажи моїй служниці, що я роблю те, що хочу, і тоді, коли хочу, і мені байдуже, якщо їй це не подобається. Не турбуйся, вона знатиме, про що мова.

Сподіваюся, наша єдина шаманка зрозуміла моє повідомлення. Вона киває головою та гладить мене по голові.

Як не боляче це казати, але мені здається, що Патриція втратила свій телепатичний дар. Або ж я більше не здатна зв’язуватися з нею.

Я блукаю островом Сіте й обмірковую цю новину.

Час не розставив усе на свої місця. Я втратила будь-який спосіб висловлюватись перед нашими слугами.

Нічого не вдієш, буду використовувати Піфагора для зв’язку з Наталі за допомогою його Третього Ока, бо відтепер він — єдиний міст між нашими цивілізаціями.

Іще один день минув, і мені здається, що, попри мої пориви покинути цей випадково знайдений острів, тут все складається якнайкраще. До північного берега прибули і попросили притулку семеро нових поранених котів. Згодом до нас захотіли долучитися ще троє людей, які пережили епідемію чуми. Дуже вчасно, нам потрібно якомога більше п’ятипалих рук.

Наші люди човном забрали їх з протилежного берега. Оскільки на острові Сіте вдосталь місця, ми з легкістю розміщуємо їх. Таким чином підвищується ефективність нашої спільноти, а заразом нашого оборонного війська.

Наступні дні лише підтверджують феномен. Що більше ми вдосконалюємо комфорт на острові, то більше приваблюємо тих, хто пережив Кризу. Менш ніж за тиждень населення з кількасот котів і десятка людей зростає до тисячі котів і сотні людей.

Моє кошеня Анджело виросло та оселилося з двадцятьма підлітками в Есмеральди, якій, здається, подобається піклуватися про них.

Що ж до мене, як я вже казала, моя крихта материнського інстинкту підказує, що діти — це перешкода на шляху до власного розвитку. Я люблю Анджело ще більше, коли… не бачу його часто. А бажання Есмеральди виховати його здалося мені знаком. Скажу більше, я вважаю, що дітей потрібно довіряти тим, хто любить ними займатися, а не тим, для кого це каторга.