Айзек Азимов - Фундація та Імперія

І от десь наприкінці місяця Бейті вдалося провести червону лінію через тривимірну модель Галактики близько до її центру. В її голосі чувся сарказм, коли вона сказала:

– Знаєш, що це нагадує? Десятифутового дощового черв’яка, що страждає на жахливі розлади шлунку. Зрештою, ти приведеш нас назад до Притулку.

– Приведу, – пробурчав Торан, сердито креслячи графік, – якщо ти стулиш рота.

– Проте, – продовжувала Бейта, – ймовірно, існує прямий маршрут – прямий, мов меридіан.

– Справді? Ну, по-перше, дурненька, щоб розробити цей маршрут і потім рухатися ним, потрібно п’ятсот кораблів і стільки ж років, а не мої недолугі графіки. До того ж, цілком ймовірно, саме прямих маршрутів нам треба уникати. Вони, мабуть, вщерть переповнені кораблями. І, крім того…

– О, заради Галактики, припини скиглити із таким розумним виглядом. – Вона вчепилася в його волосся.

Він завив:

– Ой! Відпусти! – і схопив її за зап’ястя, збивши з ніг, після чого вони разом із кріслом впали на підлогу, де пристрасно завовтузилися, притлумлюючи сміх і вдаючися до заборонених прийомів.

Торан випручався з її обіймів, коли до кімнати забіг засапаний Магніфіко.

– Що таке?

Обличчя блазня скривилося від страху, на його чималому переніссі напнулася шкіра.

– Сер, прилади дивно поводяться. Я не торкався до них, бо визнаю своє невігластво…

За мить Торан вже був у рубці. Він тихо сказав Магніфіко:

– Розбуди Еблінга Міса. Нехай він зайде сюди.

Тоді звернувся до Бейти, яка пригладжувала волосся пальцями, намагаючись надати йому пристойного вигляду.

– Нас виявили, Бей.

– Виявили? – опустила руки Бейта. – Хто?

– Одній Галактиці відомо, – пробурмотів Торан, – але я гадаю, що це хтось із бластерами; хтось, хто вже вишикувався і вичікує.

Він сів і тихо передав у субефір ідентифікаційний код судна.

І коли зайшов сонний Еблінг Міс у купальному халаті, Торан йому приречено повідомив:

– Схоже, ми на території місцевого королівства, що називається Автократія Філія.

– Ніколи про таке не чув, – напружено сказав Міс.

– І я теж, – відповів Торан, – але ситуація така: нас зупинив філійський корабель, і я не знаю, що на нас чекає.

На борт корабля зайшов капітан-інспектор філійського зорельота разом із шістьма озброєними людьми. Він був низький на зріст, мав коротке волосся, тонкі губи і суху шкіру.

Він сів, раптово закашлявся і розгорнув фоліант, який тримав під пахвою.

– Ваші паспорти та документи на корабель, будь ласка.

– У нас їх немає, – сказав Торан.

– Немає? – Він схопив причеплений до пояса мікрофон і швидко сказав у нього: – Троє чоловіків і одна жінка. Документів не мають. – І зробив відповідний запис до фоліанта.

Потім спитав:

– Звідки ви?

– Із Сивенни, – обережно відповів Торан.

– Тридцять тисяч парсеків, вісімдесят градусів на захід від Трентора, сорок градусів…

– Неважливо, неважливо! – Торан побачив, як слідчий записав: «Родом із Периферії».

Філієць питав далі:

– Куди прямуєте?

– На Трентор.

– З якою метою?

– Це розважальна поїздка.

– Якийсь вантаж везете?

– Ні.

– Гм. Ми це перевіримо. – Він кивнув і двоє чоловіків почали обшук. Торан не втручався.

– Що привело вас на філійську територію? – Очі філійця непривітно блиснули.

– Ми не знали, де перебуваємо. Мені бракує нормальних карт.

– За цей недогляд вам доведеться заплатити сто кредитів. А ще мито за визначеним тарифом.

Він знову взяв мікрофон, але цього разу більше слухав, ніж говорив. Потім звернувся до Торана:

– Розумієтеся на ядерних технологіях?

– Трохи, – обачно відповів Торан.

– Справді? – Філієць закрив фоліант і додав: – Люди з Периферії славляться цим. Вдягніть скафандр і йдіть зі мною.

Бейта ступила крок вперед.

– Що ви надумали?

Торан обережно відсторонив її і незадоволено спитав:

– Куди ви хочете мене забрати?

– Наш двигун потребує незначного ремонту. Він піде з вами. – Його вказівний палець тицьнув на Магніфіко, який злякано витріщив свої карі очі.

– А він вам навіщо? – розлючено спитав Торан.

Чиновник підвів голову і холодно глянув на нього.

– Мені відомо про піратів у цьому районі. Він нагадує одного з відомих розбишак, тому маємо все з’ясувати.

Торан завагався, але шість чоловіків із бластерами виявилися напрочуд переконливим аргументом. Він відчинив шафу, щоб узяти скафандр.

За годину він виліз із машинного відділення філійського корабля і розлючено вигукнув: