Айзек Азимов - Фундація та Імперія

– І я про вас не знав.

– Ну так от. До ваших обов’язків камергера належала періодична перевірка охоронної сигналізації у палаці.

– Так.

– І зараз цей палац належить Мулу.

– Так кажуть, хоча він скромний завойовник і ніколи не виголошує жодних промов, прокламацій і не показується на публіці.

– Це стара байка, яка нам ні до чого. Ви, колишній камергере, – це все, що нам потрібно.

Усі виклали карти, і Фокс зібрав виграш. А потім повільно почав нову роздачу.

Чоловік, що був камергером, узяв свої карти.

– Вибачте, капітане. Я перевіряв охоронну сигналізацію, але це було звичайною справою. На самій сигналізації я не розуміюся.

– Я так і знав, але ваша зорова пам’ять зберегла елементи управління сигналізацією і їх можна побачити, якщо достатньо глибоко просканувати її психічним зондом.

Рум’яне обличчя камергера відразу ж зблідло і скривилося. Він нервово зіжмакав карти в кулаці.

– Психічним зондом?

– Не хвилюйтеся, – гостро сказав капітан. – Я вмію ним користуватися. Вам це не зашкодить, хіба що кілька днів відчуватимете слабкість. Якщо є шанс, треба ризикнути. Серед нас, без сумніву, є ті, хто може за зображеннями важелів сигналізації визначити комбінації довжин хвиль. Є і ті, хто вміє виготовити маленьку бомбу з годинниковим механізмом, а я вже сам віднесу її до Мула.

Чоловіки нахилилися над столом.

Капітан оголосив:

– Бунт почнеться увечері в околицях палацу. Уникайте бійок. Оголосіть тривогу, а тоді тікайте. Поки палацова варта зорієнтується або… хоча б відволічеться…

Із того дня почалася підготовка, що тривала місяць, і капітан національного флоту Ген Прітчер, який став змовником, за своїм соціальним статусом опинився ще нижче, ставши «вбивцею».

Капітан Прітчер був у самому палаці і відчував у душі якусь похмуру радість. Ретельна перевірка системи сигналізації зовні виявила, що всередині є лише кілька охоронців. За цих обставин це означало, що охорони немає взагалі.

План поверху чітко вимальовувався у його пам’яті. Він сам виглядав як кольорова цятка, що нечутно рухалася пандусом, застеленим килимами. Піднявшись нагору, він притиснувся до стіни і чекав.

Перед ним були невеликі зачинені двері колишніх покоїв мера. За цими дверима має бути мутант, що вщент розбив тих, кого вважали непереможними. Він прийшов рано – до вибуху бомби залишалося ще десять хвилин.

П’ять із них минуло, але досі не було чутно ані звуку. Мулові залишалося жити п’ять хвилин… Так само, як і капітанові Прітчеру…

Він зробив крок вперед, зважаючи на раптовий імпульс. План має вдатися. Коли вибухне бомба, палац розлетиться на шматки – увесь палац. До дверей лишилося десять ярдів, дрібниця. Але він хотів побачити, як загине Мул, з яким разом загине він сам.

Звівши руку, він зухвало постукав у двері…

І вони відчинилися, випустивши назовні сліпуче світло.

Капітан Прітчер завагався, але швидко схаменувся. Похмурий чоловік, що стояв у центрі кімнати перед акваріумом, ледь підвів голову.

Він був у понурій чорній формі. Коли він випадково стукнув по акваріуму, той загойдався, і з глибини швидко метнулася до нього пурпурова риба з помаранчевими плавцями.

Чоловік сказав:

– Заходьте, капітане!

Маленька металева кулька під язиком капітана зловісно набрякла – він знав, що фізично втримати її неможливо. Але це була остання хвилина його життя.

Чоловік у формі сказав:

– Краще виплюньте цю дурну кульку, щоб вам легше було розмовляти. Вона все одно не вибухне.

Минула хвилина, і капітан повільно нахилив голову й виплюнув вологу сріблясту кульку на долоню. Розлютившись, він щосили жбурнув її в стіну. Зблиснувши у повітрі, вона відскочила із різким брязкотом, не завдавши жодної шкоди.

Чоловік у формі знизав плечима.

– Ось і все. В будь-якому разі вона не принесла би вам жодної користі, капітане. Я не Мул. Вам доведеться вдовольнитися його намісником.

– Як ви дізналися? – ледь чутно пробурмотів капітан.

– У цьому винна наша ефективна система контррозвідки. Я можу назвати кожного члена вашої маленької банди, кожен запланований вами крок…

– І ви не захотіли втрутитися?

– Чому б і ні? Це було однією з моїх головних цілей – розшукати вас і ще декого. Особливо вас. Я міг би взяти вас ще кілька місяців тому, коли ви були робітником на заводі у Ньютоні, але вирішив зачекати. Якби ви самі не запропонували план замаху, один із моїх людей щось би вам підказав. Результат виявився вельми драматичним і напрочуд кумедним.