Айзек Азимов - Фундація та Імперія

– Я не бачу жодних несправностей у двигунах. Електричні шини в нормі, L-подібні трубки теж нормально проводять струм і реагують позитивно. Хто тут за все відповідає?

Головний інженер тихо сказав:

– Я.

– Ну то виведіть мене звідси…

Його привели на офіцерський поверх, до маленької приймальні, де був лише байдужий лейтенант.

– Де чоловік, який прийшов разом зі мною?

– Зачекайте, будь ласка, – відповів лейтенант.

За п’ятнадцять хвилин привели Магніфіко.

– Що вони з тобою робили? – швидко спитав Торан.

– Нічого. Взагалі нічого. – Магніфіко повільно похитав головою.

Щоб задовольнити вимоги Філії, вистачило двохсот п’ятдесяти кредитів – зокрема п’ятдесят за негайне звільнення – і вони знову опинилися у безмежному космосі.

Бейта напружено засміялася.

– Хіба ми не заслуговуємо на супровід? Нам не дадуть копняка у переносному сенсі, випхавши через кордон?

Торан похмуро відповів:

– Це був не філійський корабель, і ми поки нікуди не полетимо. Ходіть усі до мене.

Коли вони зібралися, він сказав збліднувши:

– Це був корабель Фундації з людьми Мула на борту.

Еблінг Міс нахилився, щоб підняти сигару, яку впустив, і вражено вигукнув:

– Тут? Але ж ми за п’ятнадцять тисяч парсеків від Фундації!

– Однак ми тут. То що може завадити їм подолати той самий шлях? О Галактико, Еблінгу, невже ви гадаєте, що я не здатен розрізнити, чий це корабель? Я бачив двигун, цього для мене достатньо. Запевняю вас, це корабель Фундації.

– Але як вони тут опинилися? – спитала Бейта, апелюючи до логіки. – Якою є ймовірність такої зустрічі в космосі?

– До чого тут це? – гостро запитав Торан. – Вона лише означає, що за нами стежать.

– Стежать? – вигукнула Бейта. – Крізь гіперпростір?

Еблінг Міс втомлено додав:

– Це цілком можливо, якщо мати гарний корабель і чудового пілота.

– Я не маскував наші сліди, – сказав Торан. – Я збільшував швидкість зльоту по прямій. Наш маршрут навіть сліпий міг би вирахувати.

– Звичайно, хай тобі грець! – крикнула Бейта. – Через оті твої п’яні стрибки встановити наш початковий напрямок – раз плюнути. Ми вже не раз потрапляли в халепу тоді, коли ти стрибав не в той бік.

– Ми марнуємо час, – скипів Торан, скреготнувши зубами. – Це корабель Фундації з людьми Мула. Вони нас зупинили, обшукали, затримали б Магніфіко і мене разом із ним як заручників, якби ви щось запідозрили. Тому ми маємо негайно спалити їх тут, у космосі.

– Постривай, – схопив його за руку Еблінг Міс. – Ти збираєшся знищити нас, бо вважаєш цей корабель ворожим? Подумай, друже, навіщо цим скурвим синам гнатися за нами через ледь не всю Галактику, обшукувати, а потім відпускати?

– Бо їм цікаво, куди ми прямуємо.

– Тоді навіщо їм зупиняти нас і змушувати непокоїтися? Це виглядає непереконливо, тобі не здається?

– Я діятиму так, як вважаю за потрібне. Відпустіть мене, Еблінгу, або я натовчу вам пику.

Магніфіко, що сидів, зіпершися на спинку улюбленого крісла, нахилився вперед. Його великі ніздрі тремтіли від збудження.

– Благаю вас, даруйте, однак мені до голови враз шибнула дивна думка.

Передбачаючи роздратування Торана, Бейта схопила його за руку.

– Кажи, Магніфіко. Ми всі уважно тебе слухаємо.

Магніфіко сказав:

– Коли я перебував на їхньому кораблі, мій заплутаний розум був приголомшений та вражений тим страхом, що там панував. Щоправда, я мало що пам’ятаю з того, що там відбувалося. Сила-силенна людей дивилися на мене і говорили те, що я не розумів. Але один із них був наче сонячний промінь, що пробився крізь хмари – мені знайоме його обличчя. Це спогад, самий лише спогад, але він сяє у моїй пам’яті сильніше і яскравіше.

– Хто це був? – спитав Торан.

– Той капітан, що був із нами, коли ви вперше врятували мене від рабства.

Очевидно, Магніфіко хотів вразити, а захоплена усмішка, що показалася в тіні його довгого носа, свідчила про те, що його намір вдався.

– Капітан…Ген…Прітчер? – суворо спитав Міс. – Ти впевнений у цьому?

– Сер, я присягаюся, – поклав він тонку руку на свої вузькі груди. – Я б підтвердив його справжність перед Мулом і присягнув би йому, хоча всієї його могутності забракло би, щоб заперечити мою правоту.

Щиро здивувавшись, Бейта сказала:

– Тоді в чому річ?

Блазень нетерпляче глянув на неї.

– Міледі, у мене є одна теорія. Вона навідалася до мене вже у готовому вигляді – так, ніби Галактичний Дух обережно поклав її мені до голови. – Він навіть підвищив голос, щоб випередити заперечення Торана, що хотів його зупинити.