Дуглас Адамс - Довге темне передвечір'я душі

— Те, що воно може стосуватися якоїсь платівки, я бачу.

— Звідки ви це бачите? — різко спитав Дірк.

— Ну, ось це ім'я — Денніс Гатч, так? Бачите?

— О, так. Так, бачу, — сказав Дірк, оглядаючи. — Гм, мені це ім'я має бути знайоме?

— Ну, — повільно сказала Кейт, — це залежить від того, живий ви чи ні. Він голова фірми звукозапису «Aries Rising Record Group Holdings». Не такий, звісно, знаменитий, як Папа Римський, але… Ви знаєте, хто такий Папа Римський?

— Так, так, — нетерпляче сказав Дірк, — сивий такий дядько.

— Так, це він. Папа, схоже, єдина знаменитість, якій цей конверт не було адресовано. Ось Стен Дубчек, голова фірми «Дубчек, Дентон, Гейдеґер, Дрейкот». Вони займаються рахунками «ARRGH!»

— Чого?

— «ARRGH!» «Aries Rising Record Group Holdings». Цей контракт приніс агентству цілий статок, — вона подивилася на Дірка. — Ви справляєте враження людини, яка дуже мало знає про індустрію звукозапису або реклами.

— Так, я маю честь бути саме таким, — сказав Дірк, люб'язно вклонившись.

— То яким тоді чином ви пов'язані з цим конвертом?

— Про це я дізнаюсь, коли зможу його відкрити, — сказав Дірк. — У вас є при собі ніж?

Кейт похитала головою.

— А хто такий Джефрі Енсті? — спитала вона. — Це єдине ім'я, яке не викреслено. Це ваш друг?

Дірк трохи зблід і відповів не відразу. Він сказав:

— Та дивна персона, яку ви згадували, «щось бридке у Вудсгеді». Повторіть, що він вам сказав.

— Він сказав «Я теж знаю більше, ніж ви, пані Шехтер», — Кейт спробувала знизати плечима.

Якусь мить Дірк непевно зважував свої думки.

— Я думаю, що існує можливість, — зрештою сказав він, — що ви зараз у небезпеці.

— Ви маєте на увазі, що існує можливість, що на дорозі в мене вріжеться якийсь дурень? Такого штибу небезпека?

— Можливо, навіть гірша.

— Та невже?

— Так.

— І чому ви так вирішили?

— Це мені ще не зовсім зрозуміло, — нахмурившись, відповів Дірк. — Більшість ідей, що наразі спадають мені на думку, є абсолютно неможливими, тому я боюсь ділитися ними. Але це єдині ідеї, що спадають мені.

— Тоді треба шукати інші, — сказала Кейт. — Як там Шерлок Холмс казав? «Після того, як ви виключили все неможливе, те, що залишилося, хоч яким би неймовірним воно не було, має бути істиною».

— Я анітрохи не згоден з ним, — різко сказав Дірк. — Неможливе часто має в собі цільність, якої бракує малоймовірному. Хіба ви не стикалися з начебто раціональними поясненнями, які були чудові з усіх боків, окрім одного — вони безнадійно малоймовірні? І ваш інстинкт каже вам: «Так, але ж він/вона не став/ла б так робити».

— Ну, взагалі-то, таке зі мною було сьогодні, — відповіла Кейт.

— А, так, — сказав Дірк і ляснув долонею по столу, аж келихи підстрибнули, — ваша дівчинка в інвалідному кріслі — чудовий приклад. Припущення, що вона якимось чином приймає вчорашні ціни акцій наче з ефіру є всього лише неможливим, і тому має бути правильним, тому що версія, що вона бере участь у надзвичайно складній містифікації, від якої не отримує ніякого зиску, є безнадійно малоймовірною. Перша версія всього лише припускає, що існують речі, про які ми не знаємо, а Бог мені свідок — таких речей багато. Натомість друга версія суперечить чомусь фундаментальному й людському, про що ми знаємо. А тому нам слід дуже підозріло ставитися до неї та до її показної раціональності.

— Але свою думку ви мені все одно не скажете.

— Ні.

— Чому?

— Тому що вона звучить сміховинно. Але я вважаю, що ви в небезпеці. Я думаю, що ви в жахливій небезпеці.

— Прекрасно. То що ви мені порадите з цим робити? — спитала Кейт, надпивши зі свого другого келиха, який до цієї миті стояв недоторканий.

— Я пропоную вам, — серйозним голосом сказав Дірк, — повернутися до Лондона й провести цю ніч у моєму будинку.

Кейт гучно зареготала, а потім їй довелося шукати серветку, щоб витерти з себе томатний сік.

— Перепрошую, але що в цьому такого смішного? — ображено питав Дірк.

— Просто це найбільш байдужа спроба мене клеїти, яку я коли-небудь чула, — вона посміхнулася йому. — Боюсь, що відповіддю буде рішуче «ні».

На її думку він був цікавий, забавний, ексцентричний, але жахливо непривабливий.

Діркові стало дуже ніяково.

— Здається, відбулося жахливе непорозуміння, — сказав він. — Дозвольте мені пояснити…

Його перебила раптова поява механіка зі станції техобслуговування, який приніс новини щодо автомобіля Кейт.

— Полагодили, — сказав він. — Взагалі-то, там нічого було ремонтувати, крім бампера. Тобто, нічого нового. Той дивний звук, на який ви скаржилися — то двигун. Але він працюватиме. Просто газуйте як слід, відпускайте зчеплення, а потім зачекайте трохи довше, ніж звикли.