Дэниел Киз - Доторк

Коли вони повернулися, Карен уже була вдома.

— Вчилися купати дитину, — розповідала вона, — на гумовій ляльці. Там сьогодні було кілька чоловіків. Це щоб практикуватися. — Вона витягла велику гумову ляльку з пакета для покупок. — Дозволили взяти додому. Виглядає, як жива дитина, правда? Яких тільки ляльок тепер не нароблять. Торкнися. Схоже на справжню шкіру. Ти собі не уявляєш, як страшно купати ляльку, коли дійсно прикидаєшся, що то справжня дитина. Мама сказала, що якось у ванні впустила Майру, коли та була малою. Тепер каже, що, можливо, тому вона стала такою некерованою.

Карен іще трохи побалакала, жодного разу не запитавши, де були вони з Майрою, і не давши їм жодної можливості розповісти про це самим. Барні спало на думку, що вона знає, що між ними щось діється, але не хоче ні втручатися, ні знати ніяких деталей. А тоді побачив, як міцно вона пригортає гумову ляльку, наче боїться, що хтось її в неї забере. Вона нахилила її назад, одне око заплющилося. Інше продовжило витріщатися.

Барні був у гаражі, рився серед труб у пошуках арматури для нової скульптури, яку намітив собі в голові, коли на під’їзну доріжку виїхала машина. Вийшло двоє чоловіків, і з думкою, що то «Трейсер контрол», він підняв двері гаража. Та коли вони підійшли, Барні побачив в одного з них фотоапарат.

— Привіт. Ви містер Старк, правда? — запитав той, що без фотоапарата. — Мене звуть Тай Вестлейк, — із «Ньюзлайф», — а це Бен Поттер. Нас відправили зробити про вас сюжет, чотиристорінковий розворот з кольоровими фото.

Спочатку він остовпів, а тоді обміряв їх гарячим поглядом.

— Ні, дякую. Мене це не цікавить.

— Зазвичай наш редактор пише й організовує все заздалегідь, але ми щойно з лікарні. Усе відбувається дуже швидко, наші люди зв’яжуться з вами десь сьогодні. Нас прислали зробити кілька фото й отримати трохи деталей. Можемо запропонувати суму, вищу за будь-яку іншу, якщо дасте ексклюзив.

— Що «відбувається швидко», ви про що?

— Ви не чули? Сьогодні вранці помер Макс Праґер. Ми дізналися, що ви ще тут.

Новина ніби вибила з нього дух. Барні пригадав обличчя Макса, погляд, відведений від злості й суму. Яке він мав право дати тому чоловікові отак померти? Яке він мав право відмовити в прощенні?

Раптом він помітив, що другий чоловік фотографує.

— Що ви робите? Не потрібен мені ніякий сюжет.

— Ну послухайте, містере Старк. Це вже ми вирішуємо. Громадськість має право знати всі факти, пов’язані з інцидентом. Мій редактор вважає, що за холодними фактами звітів Комісії з питань ядерної енергії ховається ще людська історія. Ми б хотіли дізнатися вашу думку. Яке це відчуття — бути зараженим? Як відреагувала ваша дружина? Як це змінило ваші життя? Як відреагували ваші сусіди, коли дізналися, що ви рознесли пил по всьому?..

— Геть звідси.

— Що?

— Я сказав: забирайтеся звідси, доки я не пустив у хід цю свинцеву трубу. І якщо не скажеш своєму партнерові припинити знімати, я розіб’ю фотоапарат.

— Ви не розумієте, містере Старк. Це «Ньюзлайф». Тут справа стосується великої суми грошей.

— Стерв’ятники ви. Лише й можете, що розкривати рани й брати кров, підвищувати собі тираж, а на людей вам глибоко плювати.

— Але світ має право знати правду.

— Світ має право піти в сраку. Що ви знаєте про правду? Візьміть свою правду, свої гроші й фотоапарати й забирайтеся звідси нафіг. Не буде вам ніякого сюжету.

— Це ви так думаєте, — сказав чоловік уже без задушевного тону, коли почав задкувати від загрозливої зброї Барні. — Я поговорив з деякими вашими сусідами. У нас удосталь матеріалу для сюжету, і нам не потрібен ваш дозвіл. Ви новина, і ви не можете не дозволити громаді нічого знати. Ми просто хотіли дати вам можливість висловити свій погляд.

Барні махнув трубою перед фотографом, намагаючись вибити йому фотоапарат з рук, але промахнувся й вдарив по боковому склі машини. Воно тріснуло. Чоловіки залізли в машину з іншого боку, а Барні вдарив знову, залишаючи вм’ятину на дверях. Машина рвонула назад, і, виїхавши на вулицю, репортер опустив вікно й закричав:

— Придурок ти скажений, я на тебе поліцію натравлю!

Барні швиргонув трубою. Вона відскочила від капота, водій натиснув на газ.

Він відчув піднесення. Отак випустити пару, не думаючи про наслідки, добре на нього впливало. Він почувався легко та безтурботно й вперше за довгий час узявся насвистувати.

Карен дивилася на нього з вікна, і це її злякало. Не те щоб вона очікувала, що Барні буде зразковим чоловіком чи хорошим громадянином, але чому він мусить налаштовувати всіх проти себе? Він повсюди сіє ненависть. Певним чином це краще, ніж коли він зганяв злість на ній (тепер він з нею ніжніший, хоча й досі опирається ідеї дитини), але бувають часи, коли від самого його погляду в неї кров у жилах холоне, коли вона по очах бачить, що він і їй, і дитині бажає смерті. Він хоче цілком відрізатися від світу. Свідомо взявся всіх ображати, бо хоче, щоб його залишили в спокої.