Дэниел Киз - Доторк

— Одна з причин, — втрутилася Майра, — та, що через Братство ти можеш навчитися не лише зосереджувати енергію свого болю, але й заглушувати її без наркотиків у періоди, коли не твориш. Її можна контролювати силою мислення. Йоги вже давно знають цю таємницю, проте ми знайшли шлях до уявлення й контакту з внутрішнім розумом — те, чого молодь безрезультатно намагається досягти за допомогою препаратів розширення свідомості, тільки набагато значніше й змістовніше.

— Є ще одна причина, — додав брат Люк. — Ми відкрили, що група дає основу, — фундамент спільного досвіду, — на якій творчий і гуманістичний розум може краще розуміти значення свого досвіду. У різні періоди історії в багатьох місцях виникали Братства розп’яття: серед недоторканих в Індії; серед християнських мучеників; у нацистських концтаборах, де брат Авраам віднайшов значення свого життя з іншими. Ми вважаємо Братство рятувальним тросом творчого духу, який кидають тим, хто тоне в безнадії. Допомога — не потім, а зараз — не через надприродне втручання, а поєднання ментальної енергії вибраних людей.

— Але чому вибраних? Чому не всіх зболених розпачливих людей?

— О, гуманіст у тобі ставить ті ж запитання, над якими я також загадувався на початку. Відповідь полягає в тому, що потрібно мати певний склад розуму, щоб прийняти віру. Якби ми тяглися до всіх стражденних душ на землі, нас би накрило з головою. Крім того, є люди, які воліють страждати, люди, які вважають біль способом, що дозволить їм загрузнути в жалості до самих себе. Ми також використовуємо біль як інструмент, але для духовного прориву кудись глибше, вище, значніше, ніж людина може досягти самотужки.

Він зітхнув і похитав головою.

— Хто зможе це якось назвати? Одні торкаються лише краю цієї реальності за допомогою наркотиків і психотичних видінь; містики проникали в неї через піст, медитацію й самопокарання. Як думаєш, чому ж іще святий Симеон Стовпник сидів стільки років на тому стовпі? Але завдавання болю самим собі не наш шлях. Ми не якесь збіговисько мазохістів. У цьому забагато своєкорисливості, а вона не дає прорватися до Іншого. Біль, який ми розділяємо, використовуємо як вихід з безсенсового страждання до розуміння болю як особливого виду благодаті. Розумієте, містере Старк, — продовжив він, підвищуючи голос, щоб показати, що підводить до закінчення, — будь-яка людина може витримати страждання, які мають певну мету: жінка під час пологів; чоловік, який бореться за ідею й потрапляє в тюрму, голодує, переживає побиття за свої погляди. Біль має багато личин, але якщо навчитися бачити його значення й мету, можна досягти рівнів, де можливо все.

Дорогою назад вони пройшли повз темношкіру жінку, що вражала своїм високим зростом. Вона повільно перетнула їхній шлях, майже пливучи, а в її напівзаплющених очах виднілися лише щілини більма.

— То сестра Вів’єн Ікс, — прошепотіла Майра. — Вона прийшла до нас після повстань шістдесят сьомого.

— Виглядає так, наче в трансі.

Брат Люк усміхнувся й похитав головою.

— Вона працює. Сестра Вів’єн раніше була поетесою. Тепер, після пожеж, стала творцем мрій. Вона нічого не записує на папері, не віддає нічого тлінному матеріалові. Її мистецтвом неможливо ділитися, вона відточує його в себе в голові. Можна сказати, що її форма мистецтва найчистіша з усіх.

— Але звідки ви знаєте, що вона взагалі щось робить? Можливо, нічого подібного насправді нема.

Брат Люк знизав плечима.

— Чи ж не те саме можна сказати про багатьох сьогоднішніх митців, чию роботу, припускаю, ви можете побачити й почути? Та й чи має це значення? Нас турбує не які матеріали, форми, рівні комунікації залучені. Вона стражденна творча особа. Вона ділиться з нами своїм болем, а не продуктом. Цього нам достатньо.

Брат Люк несподівано простягнув руку, цього разу Барні взяв її без вагань і подумав, що побачив слід усмішки на обличчі прокаженого.

Усю дорогу додому він не міг викинути ту усмішку з голови. Підозрював, що брат Люк вкрай упевнений, що отримав ще одного новонаверненого. Барні загадувався, чи був він проповідником відродження до того, як його нещастя змусило шукати Братство. Майра з благоговійним трепетом слухала більшу частину реплік брата Люка. І він розумів чому. І хоча прийшов готовий їх висміяти, мусив визнати, що його спокушала думка відкинути ізоляцію та самотнє страждання заради такої мети — кінцевої мети братерства в стражданні, яке Майра після всього, що пережила, відкрила для себе. Відчуття було сильне.