Сергій Залевський - Версола. Книга 1. Колоніст

— Добре, так і зроблю — відповів здивований такою увагою до себе хлопець — швидко зганяю в поліклініку,… що там такого може бути в мої-то роки?

Але за один день швидко не вийшло — спочатку згаяв час на здачу всяких аналізів: тут його неприємно здивували черги в лабораторію поліклініки. Потім знову черга до лікаря — фахівцем виявилася жінка у віці близько сорока п'яти років, і хлопець подумав, що це хороший знак для нього — він багато чув від батьків про сучасних молодих лікарів, що роблять діагнози по одному зовнішньому вигляду хворого. Ті навіть пальпувати пацієнта не уміли — діагноз ставили із слів людини — і це гастроентерологи! Жінка довго мацала його живіт, а у кінці цих маніпуляцій виписала ще одне скерування.

— Сходіть на фіброгастроскопію завтра з ранку — нічого не їсти і не пити перед цим.

Припало віддзвонитися шефові і порадувати того, що його права рука буде відсутня ще день понад цих два. На подив, той тільки підтримав думку доктора в тому сенсі, що так би мовити, лікуйся давай і не відволікайся — контора ще на плаву. Оскільки до цього моменту він взагалі не був у лікарів, то вирішив пошукати в інтернеті сенс цього самого процесу «фіброгастроскопія». Інформація була не особливо приємною, але порівняно з описом процесу, що промайнув, як «колоноскопія», замдиректор по продажах вирішив, що йому ще повезло і не все так погано. Сама процедура на наступний ранок виявилася не такою страшною і жахливою, як собі її намалював Віктор. Лікар виявився веселий і тямущий і вже через хвилину хлопець витирав лице рушником, згадуючи декілька неприємних митей.

Поки доктор писав свій звіт, пацієнт всівся на кушетку біля вікна і став розглядати вулицю. Тут на нього знову накотила біль — цього разу скрутило так, що у хлопця потемніло в очах, а потім повільно стало відпускати: в секунду він увесь спітнів і відчув, що його одяг промок наскрізь за пару митей. Повернув голову і наштовхнувся на погляд лікаря: зараз від веселого і балакучого ескулапа не залишилося і сліду — доктор дивився на нашого героя якось співчутливо, простягаючи листок з результатом обстеження.

— Давай, рухай до лікаря, я свою роботу зробив — наша Олена Сергіївна хороший фахівець…. мда.

— Може потрібно заплатити щось? — запитав хлопець, трохи спантеличений раптовою зміною настрою ескулапа.

— Побережи, тобі потрібніше… — промовив лікар, намагаючись не дивитися в очі пацієнтові.

Олена Сергіївна довго вивчала результати фіброгастроскопії нашого героя, потім якось дивно подивилася на хлопця і відправила його здавати якийсь аналіз в інший кінець міста. Будівля, вірніше вивіска на вході сильно не сподобалася хлопцю: «Онкологічний диспансер» — так називалося місце, де йому знову робили незрозумілі тести.

— А що там хоч таке у мене? — трохи схвильовано і зацікавлено запитав він у місцевого типа у білому халаті — чого мене сюди пригнали?

— Поки нічого не скажу, результати відправимо вашому лікареві, поки хвилюватися нема про що — відхилився від прямої відповіді медик — лікар вам подзвонить, ви адже залишали йому свої контакти?

Потім пройшло ще пару днів, поки в його аналізах щось посилено шукали — за цей час болі трохи відпустили, але швидше це був ефект від пігулок, які йому виписала гастроентеролог. Назву пігулок знайшов в інтернеті без проблем — якесь сильне знеболююче. На роботі все було нормально — контора продавала і купувала без нього, як не дивно, а шеф з розумінням віднісся до того, що його зама через пару днів знову не буде — потрібно, значить потрібно, ніхто ж не симулюватиме при повному розумі сильні болі. А ось реакція його подруги-кандидатки в дружини, хлопця серйозно спантеличила.

— Ти що, в раковий диспансер їздив? — Ніна дивилася на свого потенційного чоловіка з якимсь розчарованим і розсіяним поглядом — і що тобі там сказали: у тебе рак, так?

— Нічого не сказали, сказали почекати пару днів — у Віктора після усіх цих мандрів по медичних установах десь усередині оселилося неприємне відчуття чогось поганого, але він наполегливо гнав від себе усі думки — все-таки йому всього тридцять один, який може бути в його роки рак?

Але відношення подруги йому відверто не сподобалося — того вечора дівчина навіть відмовила йому у близькості, мотивувавши відмову головним болем, хоча п'ятьма хвилинами раніше була дуже енергійною і жвавою. Наступного дня йому подзвонила дівчина, яка представилася медсестрою Олени Сергіївни і запросила на прийом — знову відпросився з роботи і поїхав в поліклініку — слідувало, нарешті, з'ясувати до кінця ситуацію в нього в животі.