Патрик Несс - Ніж, якого не відпустиш

Чоловіки брешуть, і собі вони брешуть найгірше зі всіх.

До речі, я ніколи, ясно, не бачив ні жінку, ні спекла. Я їх, звичайно, бачив на відиках, до того як відики стали незаконні, а ще я їх постійно бачу в Шумі чоловіків, бо про шо ще мають думати чоловіки, як не про секс і ворогів? Але в Шумі спеки більші та зліші, ніж на відиках, хіба ні? А в Шумних жінок світліше волосся і ширші ребра і на них меньше одягу і набагато вільніше поводяться ніж на відиках. Так шо треба пам’ятати, я би так сказав, це найважливіше — те, шо є в цім Шумі, то ще не є правда, Шум — це то шо чоловіки хочуть , аби було правдою, а між цими речима є різниця, і така велика, шо вона вас, бляха, може вбити, якшо не будете обережні.

— Додому, Тодде? — трохи гучніше гавкає Манчі стоячи біля мене, бо так тре’ говорити в Шумі.

— Та, пішли, — кажу я.

Ми живемо з іньшого боку, на північнім сході, і нам зараз тре’ буде пройти через містечко аби туди дійти, от і містечко, рухається так швидко, як тільки я можу йти через нього.

Першим ділом проходимо крамницю пана Фелпса. Вона вмирає, крамниця тобто, як і решта містечка, а пан Фелпс проводить цілий свій час у відчаї. Навіть коли ти шось у нього купуєш, і він такий ввічливий, як тільки може, його відчай всеодно наступає на тебе, як гній з рани. Закінчується, — каже його Шум, — закінчується, все закінчується , а ще Хлам і хлам і хлам і Моя Джулія, моя люба, люба Джулія , котра була його дружиною і котра в Шумі пана Фелпса ходить без одягу.

— Здоров, Тодде, — гукає він, коли ми з Манчі проходимо попри нього.

— Здоров, пане Фелпс.

— Як твій день, Тодде?

— Чудова, просто чудова, пане Фелпс.

— Чуд! — гавкає Манчі, а пан Фелпс сміється, але його Шум тупо повторює Закінчується і Джулі і хлам і картинки того, за чим він сумує, там його дружина, і те, шо вона робила, ніби це було унікальним чи шось типу того.

Я не думав у свій Шум нічого конкретного для пана Фелпса, просто звичайні штуки, які ніде не діваються. Хотя тре’ визнати, я сам себе зловив на тому, шо думав трохи голосніше, аби заховати думки про дірку, яку я знайшов на болоті, заховати їх за голоснішим Шумом.

Не знаю, нашо я це роблю, не знаю, чого я маю їх ховати.

Але я їх ховаю.

Ми з Манчі йдемо далі дость швидко, бо дальше буде бензозаправочна станція і пан Геммар. Бензозаправочна станція більше не працює, бо ядергенератор, котрий рагулірував потік бензини, того року зламався, і зара’’, він просто сидить там біля бензозаправочної станції як бридкий поламаний палець, і біля неї не живе ніхто, лишень пан Геммар, а пан Геммар набагато гірший чим пан Фелпс, бо він вивалює всьой свій Шум просто на тебе.

А в нього бридкий Шум, злий Шум, картинки тебе, але такі, яким ти не хочеш себе бачити, жорстокі картинки і погані картинки, і всьо шо ти можеш, це зробити свій власний Шум настільки ж гучним, аби попробувати включити в нього і Шум пана Геммара, і відправити Шум назад на нього. Яблука і Закінчується і кулак над руку і Бен і Джулія і Чуд , Тодде? і генератор блимає і хлам і заткнися , просто заткнися і Глянь на мене, хлопче.

І я всеодно повертаю голову, хоть і не хочу, але деколи тебе застають зненацька, тож я повертаю голову і одне пан Геммар, у своєму вікні, дивиться просто на мене і один місяць , так він думає, і з’являється картинка з його Шуму, і в ній я стою сам-один, але якось навіть ще саміший, а я й не знаю, шо це значить, чи це правда, чи така зумисна брехня тому я думаю про молот котрий б’є пана Геммара по голові знову і знову, а він просто всміхається з вікна.

Дорога повертає за бензозаправочну станцію і йде попри клініку, а там доктор Болдвін, і всі плакучі і стогнучі чоловіки йдуть до доктора навіть коли з ними всьо добре. Нині пан Фокс жаліється на то шо він не може дихати, і його би можна було пожаліти, якби він стільки не курив. А тоді, коли проходиш клініку, Господи Всемогутній, там той клятий проклятущий паб, у якому навіть у цей час доби просто завиває Шум, бо там вони підкручують музику так голосно, аби могти заглушити Шум, але це працює хіба трохи, так шо виходить голосна музика і голосний Шум і навіть гірше, п’яний Шум, який лупить мене ніби обухом. Крики, і верески, і плачі від чоловіків у котрих лиця ніколи не міняються, і просто премари минулого і всіх жінок, котрі колись існували. Багацько всього про жінок, котрі колись були, але то всьо без смислу, бо п’яний Шум — то ніби п’яний чоловік: непонятний, нудний і небезпечний.