Василий Бережной - 'Сомнус моментарiум' (на украинском языке)

"Треба вийти з Мурзиком на ганок, - вирiшив у вiдчаї старий. - Може, свiже повiтря..."

Песик зрадiв цiй оказiї. Стиха повискуючи, метався помiж ногами, наче пiдштовхуючи господаря. Iван Йосипович чалапав, щоб нiкого не розбудити: глупа ж нiч, усi солодко сплять.

Та виявилося, спали не всi. З прочинених дверей кiмнатки Вiктора Вiкторовича било свiтло. "Заснув i забув вимкнути", - подумав старий i прохилив дверi. Учений сидiв за столиком перед розкритими книгами, щось занотовував на окремих аркушиках паперу. Iван Йосипович злегка кашлянув, щоб привернути до себе увагу. Вчений обернувся i пильно подивився на господаря, нiби вивчаючи його обличчя. Потiм усмiхнувся i запросив заходити.

- Чого це ви не спите, молодий чоловiче? - спитав господар, сiдаючи бiля вiдчиненого вiкна. Здавалося, йому було приємно, що не лише вiн загубив сон.

- А ви? - замiсть вiдповiдi весело спитав гiсть.

- Та що ж я... Старим людям часто не спиться.

- Ну, а я тепер зовсiм не сплю!

- Що?..

- Кажу, я ось уже з пiвроку не спав i п'яти хвилин.

- Ну, це вже ви той... - Старий з усмiшкою глянув на вченого. - Не жартуйте! Без сну людина й тижня не проживе.

- Це вiрно. Але в мене є засiб для миттєвого сну. Я його так i назвав "Сомнус моментарiум". Ось подивiться. - Вiктор Вiкторович вказав на пляшечку золотистої рiдини, що стояла тут же, на столику. - Оце вiн i є! Треба лише кiлька краплин екстракту, щоб органiзм людини вiдновив енергiю, i вiдновив ще краще, нiж вiн це робить за семи-восьмигодинний сон.

- Так-так... - заговорив Iван Йосипович, стрiпуючи пляшечку перед очима. - Я завжди казав, що ви щось вигадаєте таке... Але цього не сподiвався. Значить, геть сон?

- Геть!

- А... а що ж тодi вночi робити?

- Працювати, навчатися, займатися спортом, мистецтвом... Усе, що й удень. - Вiктор Вiкторович помовчав, а тодi заговорив швидко, наче аж сердито: - Людина спить третину свого життя! От, скажiмо, ви. Скiльки вам шiстдесят п'ять?

- Шостий уже...

- Значить, двадцять два роки ви проспали. Не жили, а спали!

- Та воно-то гак...

- А уявляєте, скiльки б ви могли зробити корисного за тi двадцять два роки?

- Але ж i поспати приємно... - Старий, згадавши про сон, розкрив рота, щоб позiхнути, та навiть i позiхати не хотiлося!

- А тим, що працюють на нiчних змiнах, що водять кораблi, електровози, лiтаки, автомашини? Знаєте, як їм важко боротися зi сном? А то прийняв кiлька крапель цього екстракту - i вже ти бадьорий, виспаний!

- I довго так можна протягнути?

- Хоч i сто рокiв. Це ж не збудник, що виснажує нерви, це екстракт, який сприяє їхньому змiцненню. Я ось почуваю себе набагато здоровшим, нiж ранiше, коли валявся в постелi.

- Що ж ви з ним далi робитимете... з оцим екстрактом?

- Потрiбнi ще дослiдження, перевiрки. Якщо медики пiдтримають мене, то, гадаю, вiн знайде широке застосування.

- I що, приймати цi краплi треба буде обов'язково?

Вчений засмiявся:

- Зовсiм нi! Якщо ви хочете й надалi губити третину свого життя - спiть на здоров'я. Але я впевнений: ви самi попросите в мене цих крапель.

- Довго доведеться чекати! - усмiхнувся Iван Йосипович.

- А як ви зараз себе почуваєте?

- Та почуваю непогано, от тiльки безсоння...

- Це подiяв "Сомнус моментарiум". Вас почастувала Мар'янка.

- Та ви що? - злякано пiдвiвся старий. - Значить... А довго вiн не даватиме спати?

- Не бiйтеся, це не пошкодить вашому здоров'ю. А дiє один прийом лише на добу, незалежно вiд дози.

- Ну, слава богу, значить, завтра я все ж посплю. - Iван Йосипович заспокоївся i знову сiв. - Бачите, Вiтю, вiдкриття ваше генiальне, але... Я так люблю поспати! От пустунка... Ви заховайте, щоб вона не того...

- Завтра несу в iнститут.

- Вiрно, хай йому грець, цьому екстрактовi. А взагалi, поздоровляю, чого ж... - Iван Йосипович хитро примружив очi. - I все-таки ви не розумiєте, що то значить добре поспати!