Василий Бережной - Останнiй шанс (на украинском языке)

Про полiт ракети старий Ру вже й не мрiяв, а побачити небо хотiв, ой, як хотiв.

Юнаки обступили його:

- З чого будемо починати?

Старий Конструктор наче прокинувся зi сну.

- Починати?..

- Нам не можна гаяти й хвилини.

- Так, так, гаятись нiколи.. - шепотiв старий, наче сам до себе. - Я вважаю, треба одразу перевiрити, чи вцiлiли елементи агрегату.

- А може, спочатку стартову систему?

- Починайте з чого хочете, а я органiзую оборону, - сказав довгошиїй юнак i поклав свою трипалу долоню на сiрий цилiндрик, що висiв у нього на боцi.

Старий Ру вiдчув приплив сили. Випростав змучене старече тiло, хазяйновито поглянув навколо i рушив, грузнучи в пiску, в напрямку стартової естакади.

Хтось iз юнакiв торкнув його за лiкоть:

- Пiшки довго. Прошу до кабiни.

"Павук" на трьох лапах кинувся бiгти, розкидаючи пiсок. Довгошиїй подивився вслiд, постояв трохи в задумi i, пiдiйшовши до високої освiтлювальної мачти, подерся по нiй угору.

Старший наглядач пiдземних темниць Оам саме споживав харч iз рук своєї красунi Онол (годувати його - в цьому, власне, й полягають її обов'язки!), коли його потурбував сигнал iз другого ярусу. Кришталева пiрамiдка на великiй панелi раптом потемнiла, в низьке, хоча й досить просторе примiщення посипалося надокучливе поцокування. Оам скривився, що означало його велике невдоволення, бо скривити заплиле жиром лице було не так-то легко. Яке зухвальство - турбувати його пiд час годiвлi! Оам невдоволено взяв таку саму пiрамiдку, як i на панелi, очицi затяглися чорними перетинками.

- Я на посту!

- Ваша добрiсть! - пролунав iз пiрамiдки голосок. - Наважуюсь доповiсти: нова змiна Пильних не долiчується Конструктора Ру.

- Припинив iснування?

- Тiла не знайдено, ваша добрiсть.

- Де ж вiн?

- Старший попередньої змiни запевняє: його взяв персонал Контролю, слава Вершинi Мудростi. Чи не могла б ваша добрiсть...

- Шукайте по всiх закамарках! - владно наказав Оам. - Нiкого з персоналу Контролю за останнi п'ять рокiв, хай сяє Вершина Мудростi, не було!

Оам вiдставив пiрамiдку - вона одразу посвiтлiла. Розкрив широко рота, й нiжнi пальцi Онол вклали туди теплий соковитий кусень. Харчуючись, його добрiсть думав: де ж мiг подiтися отой нiкчемний крiт? Може, заповз у щiлину, куди просочується повiтря, та й застряв?

Нагодувавши його добрiсть, красуня Онол почала своїми маленькими ручками легенько масувати йому величезного живота. Кулачки так i поринають, так i поринають у податливiй м'якотi. Його добрiсть аж умлiває вiд задоволення: масаж допомагає травленню.

Через деякий час знову потемнiла пiрамiдка, почулося цокання.

- Ваша добрiсть! Конструктора Ру нiде нема, хай славиться Вершина Мудростi. Слiди тягнуться до старого пiвнiчного виходу.

- Втеча?! Старшого попередньої змiни ув'язнити до найнижчого ярусу, слава Великому i Мудрому! Загiн охорони зiбрати бiля пiвнiчного виходу!

Онол допомогла Оам звестися. Важко сопучи, вiн вмостився у свого човна i крiзь розсунутi дверi поїхав по пiдземних анфiладах. Струнка Онол стояла за його спиною на приступцi, тендiтнi руки її лежали на плечах його добростi.

Пiдземелля наповнилося цокотом, наче якимись осколками. При наближеннi човника Старшого наглядача варта завмирала, в'язнi сахалися вiд грат, ховаючись у темряву нiш. А човен мчав усе швидше, швидше, злякана Онол дивувалася: як вiн встигає робити повороти у такому звивистому жолобi? Але автоматика працювала добре, човен котився на своїх численних котках точно посерединi тунелю.

Бiля пiвнiчного виходу Старшого наглядача вже чекав загiн. Дебелi охоронцi купчилися по боках виходу, i його добрiсть одразу ж побачив слiди в пiску. Рушив по них човном, але котки заскреготiли, завертiлися на мiсцi. Старший охоронець кивнув своїм хлопцям, i восьмеро їх - по чотири з двох бокiв - пiдняли й понесли човна разом iз його добрiстю i красунею Онол.

Ось i мiсце, де стояв апарат, в якому невiдомi кудись повезли Ру. Старший наглядач наказав зупинитися. Йому вже було ясно: зловмисники посадили Ру в апарат i подалися в пустелю. Але навiщо? Яка мета?.. Це тим бiльше безглуздо, що в старого немає дiтей. Кому ж потрiбна така руїна?..

Лють охопила його добрiсть з такою силою, що вiн аж задихався. Пiднявши по тривозi екiпажi двадцяти апаратiв, його добрiсть вирушив на чолi них у пустелю. Красуня Онол була, звичайно, з ним i, як тiльки тринога рушила по слiду, почала годувати Оама.

Минуло вже добрих п'ять годин, сонце пiдбилося над обрiєм, а слiд утiкачiв усе вiв i вiв у пустелю. Нарештi Оам побачив невисокi гори. Наблизившись до них, упiзнав колишнiй ракетодром. Прокляте мiсце! Значить, старого потягло туди, де вiн колись чинив свої злочини... Божевiльний! Оам вiдсунув прозору засувку, i тепле повiтря наповнило кабiну.