Юрий Щербак - Юрій Щербак. Час тирана. Прозріння 2084 року (2014)

О 7:00 РМ канали телебачення показали вечірню молитву і проповідь патріарха Ізидора у Софійському соборі, який закликав усіх християн молитися за мир в Україні-Руси, а в неділю там, де не запроваджено воєнний стан, масово прийти до церков і підтримати Акт Возз’єднання.

Вранці у суботу, 24 червня, два сонця — золоте і чорне — побачили у світанковому тумані степовики Гуляйполя. За добу чорна хмара значно просунулась углиб території України-Руси: проклавши мертву смугу завширшки двадцять кілометрів, пожерши все живе на своєму шляху, сарана пройшла через густо населені райони Донеччини, зачепивши Амвросіївку і Волноваху, і вийшла на рубіж Запорізьких земель, беручи курс на Гуляйполе. Там, де посувалася чорна хмара, від якої на багато кілометрів розповсюджувався зловісний металевий скрегіт, здіймалася паніка: валки легковиків, автобусів, вантажівок і кінних возів, заповнених переляканими жінками з дітьми і старими людьми, повільно сунули на захід; колони біженців перешкоджали військовим перекидати в загрожені райони бойову техніку і хімічні речовини. Тих, хто не зумів евакуюватися, військові навчали, як урятуватися від сарани: залягти у підвалах чи надійно захищених укриттях, запастися водою, щільно законопатити всі отвори, через які могла залізти всередину сарана. Але це мало чим допомогло. Кількість жертв сарани за неповними підрахунками зросла до 150–200 осіб.

У ніч з п’ятниці на суботу Гайдук, не витримавши тиску негативної інформації з півдня, терміново вилетів до Мелітополя, де розмістився штаб групи військ «Південь». Першим доповідав Троянко, який досить оптимістично змалював ситуацію: низка розрахунків і напрацювань його лабораторії підтвердилась. Сарана гинула під дією хімічної речовини АУАС-14, створеної на основі сполук, схожих на сік кавуна, та нейротоксинів, що паралізували рух цих комах. Друга обнадійлива новина — завдяки здобутій Чмілем і Костакісом інформації про радіочастоти, які керують мікрокомп’ютерами, впакованими в тіло сарани, вдалося розробити програму частотної дезорієнтації хмари. За словами Троянка, перемогти хмару можна, якщо краще скоординувати зусилля різних родів військ. Відчувалося, що Троянко не хоче відверто казати про хаос, з яким довелося йому зіткнутися. Не хотів, мабуть, підставляти свого колишнього друга.

Нерубай одразу поскаржився на організаційний бардак, неприбуття трьох із шести «черепах», відсутність комп’ютерних програм для «ящірок», бездіяльність винищувачів F-160, паніку серед населення, небажання командування окремих військових підрозділів виконувати його — цивільної людини — накази.

Генерал Селім-хан сказав, що зосередився на придушені заворушень серед мусульман і не може розірватися й боротися одночасно з хмарою сарани.

Генерал Максимов виявив повну організаційну неспроможність і нерозуміння критичної ситуації, що склалася в степу. Він посилався на якісь старі накази та інструкції, їхню суперечливість та неузгодженість.

Гайдук, вислухавши доповіді керівників операції «Хліб життя», зірвався і дав волю своєму гніву, кричачи, що не бачив у своєму житті більших йолопів, хоча й розумів, що найгіршим йолопом виявився він сам, призначивши цих чотирьох абсолютно різних людей керувати однією операцію. Після спалаху його гніву в штабі зависла напружена тиша.

Витримавши паузу, Гайдук спитав Троянка:

— У вас є військове звання?

— Старший лейтенант військ біологічного захисту.

— Присвоюю вам звання майора і призначаю командувачем операції «Хліб життя». Вам підпорядковуються всі підрозділи Збройних сил і поліції. Генерал Максимов відсторонюється від операції і повертається до Львова. Потім ми з вами розберемось, — похмуро пообіцяв Гайдук переляканому Максимову. — Генерал Селім-хан зосереджується на придушенні ісламського повстання. Для наведення порядку у військах призначаю заступником командувача Троянка начальника воєнної розвідки генерал-майора Коваля.

Два місяці тому Гайдук відкликав Коваля з Польщі й призначив його начальником управління воєнної розвідки і, одночасно, заступником директора Національного агентства внутрішньої безпеки. Незважаючи на своє замилування військовою історією, у багатьох ситуаціях — ще з часів Швейцарії — Коваль виявив себе жорстким керівником і здібним організатором.

Коваль, який прилетів до Мелітополя разом із Гайдуком, мовчки слухав доповіді своїх колег: його особливо зацікавила інформація про хвіст, що простягнувся від ядра сарани до бази постачання, яка перебувала поза межами державних кордонів України-Руси.