Юрий Щербак - Юрій Щербак. Час тирана. Прозріння 2084 року (2014)

Ви не повірите, але кілька днів тому ми зустріли тут колишнього міністра закордонних справ Руслана Фощенка, який бундючно пройшов повз нас, зробивши вигляд, що не пізнав. А може, справді не пам'ятає?

До чого важко звикнути — так це до механічної зміни денного світла на тропічну ніч рівно о 6:00 вечора — і так цілий рік, без наших сутінок і довгого згасання сонця на сході. Також час від часу докучають доволі набридливі тропічні дощі — їх сезон якраз припадає на квітень-травень — і ми із Зоєю з ностальгією згадуємо різноманіття погоди в Україні. Але це все — дрібниці порівняно з тим спокоєм, що маємо тут, і можливістю спостерігати розкішну природу — тепле море, джунглі, гори, діючі вулкани, озера, почуваючи себе першовідкривачами незвіданої землі, як у дитячих мареннях. Між іншим, саме в Лимоні висадився 12 жовтня 1502 року Колумб і відкрив Америку — і ми з нетерпінням чекаємо 12 жовтня — місцеві жителі відзначають цей день грандіозним святом.

Насолодившись свободою і райською природою, я почав трохи нудьгувати і тепер шукаю роботи. Оскільки Коста-Рика є лідером електронної промисловості західної півкулі, я дуже легко знайшов фірму, в якій мені пообіцяли посаду консультанта.

Голоси моїх батьків нікуди не ділися — вони приїхали зі мною з України до Коста-Рики і звучать усе голосніше. Весь час думаю про „Чорнобиль-30“, про Вас, нашу справу, про Україну.

Зоя цілком щаслива, знайшла собі товариство старих американських леді й вивчає місцеву, дуже смачну кухню.

Вибачте за сумбурний лист. Це перші враження. Далі писатиму більш логічні і раціональні тексти.

«Спецдонесення резидента військової розвідки України-Руси по Нікарагуа, Коста-Риці, Панамі підполковника Д. Мочалкіна

13 червня 2084 року.

10 червня ц. р. вночі о 2:00 AM група бойовиків латино-американського дивізіону організації „Глобальний джихад“ у складі до 40 осіб, переважно бійців спецназу з Парагваю, висадилася з десантного судна на східне узбережжя Коста-Рики, плайя Вестфалія, селище Парадайз-Біч, знищивши воєнізовану охорону. Упродовж двох годин джихадисти вбили всіх мешканців селища. З особливою жорстокістю розправились із маршалом авіації КДПА Алексом Джозефом, голову якого розмістили в зав’язаному дротом баскетбольному кошику біля його будинку. У котеджі, що належав М. Малахову, колишньому першому віце-голові Ради менеджерів, президенту концерну „Чорнобиль-30“, знайдена вбитою дружина М. Малахова — 3. Малахова, в будинку, судячи з усього, проведено тотальний обшук, сам Малахов зник і доля його невідома. О 6:00 AM, піднявши над селищем чорний прапор джихаду, нападники зникли. Відсутність Збройних сил Коста-Рики не дала можливості своєчасно провести пошукову операцію, знайти і знищити терористів».

Після невдалої погоні за Вінсентом Джордж Безпалий мусив залягти на дно — бо портрети Джошуа Райта не зникали з телеекранів, порталів Євронету, сторінок газет, зі стін продуктових магазинів і станцій підзарядки електромобілів. Помінявши два автомобілі, Антоніо зумів вивезти Джорджа на кареті швидкої допомоги з обложеного Риму: це була особлива карета жовтого кольору, номери якої свідчили, що в ній перебуває небезпечний інфекційний хворий на мутантний грип, викликаний штамом SRI-078 (Spaine’s Reconstructed Influenza). Антоніо так перейнявся цим зловісним маскарадом, що почав боятися Джорджа, особливо тоді, коли молодий невдаха-розвідник кашляв. Уже в Калабрії вони віддали «карету смерті», як її називали італійці, одному з друзів Антоніо, який повернув її інфекційному карантинному госпіталю, розташованому на відшибі від Риму, неподалік від аеропорту Ф’юмічіно.

Пересівши до маленького «Фіата-смайл», Антоніо і Джордж добралися до міста Реджоді-Калабрія й зупинилися в дешевому невеличкому готелі «Абракалабрія» на околиці, на схилі гори, з якої добре проглядалася мессінська протока і місто Мессіна на протилежному — сицилійському березі.

Центр дав їм вказівку — сховатися якнайнадійніше і чекати наказу. Судячи з усього, операція «Піцерія» в її первісному вигляді провалилася. Джордж відіслав через Антоніо детальний звіт про подію в Римі й щиро покаявся, боячись, що більше ніколи не побачить матері, якщо взагалі залишиться в живих. Центр на це нічого не відповів: і не тому, либонь, що добрі сентиментальні люди розчулились з приводу втрати Джорджем своєї коханої Джованни, яка годилася йому в матері, а тільки тому, що інформація про Вінсента та ракетний замах на Папу видалася їм надзвичайно важливою, такою, що переважує всі злочини Джорджа перед спецслужбами України-Руси.