Юрий Щербак - Юрій Щербак. Час тирана. Прозріння 2084 року (2014)

Яку насолоду несе цей вибух не тільки «Глобальному джихаду», але й мільйонам правовірних у Єгипті, Індонезії, Пакистані та інших країнах: почувши цю новину, вони вибіжать на вулиці з радісними вигуками, з кулаками, піднятими у проклятті проти хрестоносців, у шаленому танці щастя вони славитимуть знищення Папи. Скільки сподівань покладається на цю маленьку, сповнену смертоносної сили розумну ракету, нехай благословить її Аллах. Бо смерть Климента XV — то смерть ідеї Возз’єднання християн, то кінець існування цієї фальшивої релігії, цього мертвонародженого відгалуження від злобної віри юдейської.

Але в страшну справу смертовбивства невинної людини, в злочин століття втрутився Бог, чи його представники на землі, чи химерна Історія: смертоносний снаряд, що летів у напрямку вікна, в чорному прямокутнику якого стояв Папа в білому, здійнявши до неба руки, раптом припинив отримувати сигнал маячка, який повинен був бути закладений у килим, в те місце емблеми, де перехрещуються ключі від неба і землі, й розгублено почав здійматися в небо над куполом собору Святого Петра: комп’ютер ракети «NAKAM» лихоманково почав перебирати можливі варіанти дій, готуючись до остаточного рішення: самознищення ракети. Але в ту мить, коли ракета розгублено ширяла в небі над площею Святого Петра, захищаючись від тисяч сторонніх сигналів, радіохвиль та електромагнітних імпульсів, породжених гаджетами натовпу, теле- та радіорепортерами, в її чутливій головній частині раптом знову пролунав потрібний, очікуваний, відновлений сигнал радіомаячка — слабенький, ледве розпізнаваний, але саме той, що його жадібно прагнув почути безжальний мозок ракети: зробивши останній віраж над площею, ракета, визначивши остаточний курс руху, полетіла на північ, у той закуток території Ватикану, що розмістився під охоронним муром і називався промзоною. Там побіля вулиці Пеллегріно містилися технічні служби Ватикану — гаражі, електростанція, друкарня, склади; тут притулився невеличкий двоповерховий будинок Ватиканської пральні та хімчистки. За день до недільної меси державний секретар Ватикану кардинал Монті наказав камердинеру Папи килим, що зазвичай звисав з вікна апостольського палацу, передати на хімчистку, оскільки був забруднений під час останньої піскової бурі, що прийшла з Сахари. У неділю вивісили новий килимок — точну копію старого.

Ракета, як гончий пес, що взяв слід, стрімко наблизилася до будинку хімчистки, відчуваючи зростаючу силу і чистоту сигналу, його поклик, і, пробивши шибку у вікні першого поверху, підлетіла до згорнутого килима з радіомаячком і вибухнула.

На щастя, в неділю у пральні та хімчистці ніхто не працював. Вибух почули у розташованих неподалік казармах жандармерії, звідки повибігали заспані швейцарські гвардійці, вільні від ранкової служби. Сигнал тривоги спрацював негайно в пожежному депо Ватикану і вже через три хвилини два екіпажі прибули на місце вибуху.

Папа Климент, почувши вибух, який пролунав глухо, десь позаду Сикстинського палацу, внутрішньо здригнувся, подумавши: «Ось воно, почалося. Наступний постріл влучить у мене», — але проповіді не перервав, лише ворухнув пальцями в бік кардинала Монті. Той негайно вибіг із кімнати.

Натовп на площі Святого Петра нічого не зрозумів, не почув і не помітив, бо був поглинутий повідомленням Климента про Акт Возз’єднання церков, що має відбутися в Києві 25 червня. Всі погляди, як магнітні стрілки, були спрямовані на північ, до постаті Папи. Ніхто не побачив бійки на даху готелю, бо натовп стояв спиною до південної колонади, нікого, крім агентів безпеки, не обходило падіння невідомої жінки в чорному платті на дах автомобіля карабінерів перед входом до готелю (тонка сталь даху увігнулася всередину, прийнявши удар тіла); ніхто спочатку не звернув увага на втечу Вінсента від Джорджа: скочивши до біло-синьої машини карабінерів, що чекала його в провулку, попід стіною Аврелія, Вінсент устиг втекти від Джорджа. Тільки пізніше слідчі Ватикану та римської прокуратури по секундах, спираючись на показання свідків і зйомки камер спостереження, відтворили хід подій, хоча так і не зрозуміли, яка сила відвела ракету «NAKAM» (тип ракети було встановлено по трубі наведення, знайденій на даху) від Папи Римського і що привело смертоносний снаряд усередину хімчистки.

«Промисел Божий, — вирішили слідчі, — або технічна вада системи наведення». Вони зосередили свої зусилля на пошуках невідомого замаховця у формі карабінера та американця Джошуа Райта, який, не наздогнавши зловмисника, що намагався вбити Папу, сам утік з місця події, сівши у темно-синій мінівен, що чекав його на вулиці Джаніколо. В усі загони поліції, прикордонної служби та карабінерів, в аеропорти та на залізничні вокзали були передані фотографії та орієнтировки на двох невідомих, які знали таємницю замаху на Папу Римського.