Микола Дашкієв - Зорепади

Через півгодини після заходу сонця з темного грунту повилазили окарячкуваті дерева, рослини, кущі. Майже на очах вони випускали стрілчасті пагони, викидали клейке листя, за кілька хвилин всіялися темними квітами. Невдовзі поміж дерев замигтіли невиразні тіні.

Флорина встигла побачити, як в одному місці заворушилася земля і висунулась кошлата мордочка. Наступної миті якийсь звірок виплигнув на поверхню і помчав з невиданою швидкістю, а його нірку негайно обплели виткі рослини.

Раптом Кричевська скрикнула, показала тремтячим пальцем у лівий кут екрана. Звідти наповзала дивна сіра пляма.

Капітан змістив її в центр, дав повне збільшення і сфокусував зображення. Увесь екран зайняло суворе мужнє обличчя. Троль дивився спокійно, сині очі здавалися темними і грізними.

Кричевська тихо зітхнула. Капітан нетерпляче схопився за верньєри, відсунув зображення. Троль ішов назирці за велетенською черепахою. На її панцирі лежало шість нерухомих фігур у скафандрах. У руках Розвідника зблискував важкий універсальний автомат.

— Нічого не розумію, — прошептала дівчина.

Капітан встав, одчинив шафу з скафандрами. Кричевська бачила, що він дуже занепокоєний.

— Скоро взнаємо, — відповів він.

Виходячи з каюти, запнувся, носаком відкинув з дороги тубільну рослину. Флорина якусь хвилину заціпеніло прислухалася до його кроків, потім миттю одяглася й вискочила слідом.

Світ був дивний і зовсім не схожий на попередній. Замість голої випаленої землі всю околицю вкрила хижа рослинність. Угорі страшними голосами верещали в темноті всілякі летючі створіння. Тривожно шаруділи довгі й чіпкі пасма якихось невідомих рослин.

Капітан прислухався, напружився. Попереду чувся скрегіт, ніби щось величезне й важке рухалося до корабля напролом.

Флорина бачила, що капітан машинально витяг пістолет, спантеличено повертів ним перед очима і з досадою сунув назад. Та й чим могла допомогти зброя, що належала йому за статутом? Через тамтешній ліс продирався звір, схожий принаймні на броньованого слона.

Попереду затріщали кущі й покірно лягли під горбату платформу, що насувалася. На костистому панцирі застигло шість жахливо нерухомих постатей у таких самих легких скафандрах, що й Розвідник Троль. Флорина встигла побачити, як з Тролевого автомата вирвався короткий вогник. Черепаха смикнулася і поповзла швидше.

Капітан побіг униз.

— Все гаразд, — мовив Троль спокійно. — Я їм одразу ввів біоблокаду. Як тільки відшукав. Заблукали ваші герої.

Удвох вони перенесли мисливців-невдах до корабля. Флорина якийсь час метушилася біля них, потім вирішила, що в ролі медика вона буде кориснішою.

Троль побачив, як вона невміло штрикає шприцом, нетерпляче вихопив у неї й швидко ввів у вену кожному потерпілому порцію антибіотиків.

— Завтра все буде добре, — заспокійливо мовив він. — Нехай сплять. Та й мені не завадить подрімати. Казна-яке життя настало. Минулу ніч читав, а цю бігав по динамічному лісі…

— Поясніть, що сталося? — зажадав капітан сердито.

— Ах, так, — похопився Троль. — Даруйте. Власне, все можна було передбачити з тієї миті, коли Флорина принесла гілочку тубільного чортополоху.

— Яким чином? — поцікавилася дівчина.

— Мене у вашій розповіді зацікавило те, що на багато кілометрів довкола не було жодної стеблинки, і раптом — ціла рослина. Припущення перше: ховаються за якихось несприятливих умов у грунт. Як бачимо, здогад підтвердився. Що то за умови — ясно. Такого жахливого дня не витримає ніяке життя. А підказала це чорна квітка. Як ви знаєте, подібне забарвлення зустрічається звичайно у нічних квітів. На цій планеті і рослини і тварини навчилися вести нічний спосіб життя.

— Але звідки ви дізналися, що їм загрожує небезпека? — спитав капітан.

Троль сяйнув білосніжними зубами.

— Будь-яка несподіванка небезпечна, — відповів він, — особливо для цивільних, котрі, власне, й прибули сюди для науково-дослідної роботи, а не для нічного полювання.

Капітан винувато опустив голову.

— До того ж, — вів далі Троль, — ця рослина сказала мені достатньо, щоб побоюватися за ваших колег. Гляньте на квітку. Чи не свідчить вона про те, що на неї можуть сідати комахи тільки з дуже міцним і довгим хоботом? Тож цим комахам проткнути наш полегшений скафандр — все одно, що цигарковий папір! Тепер зверніть увагу на оце насіння. Як воно розповсюджується? Чіпляється ось цими гачечками за тварин. Але ці гачки міцніші за інструментальну сталь, гостріші од леза. Про що це свідчить? Мабуть, повз ці кущі ходять тварини з такою товстою і міцною шкірою, що я не радив би вам зустрічатися з ними. В усякому разі, без мене. До речі, саме ці шпичаки пороздирали скафандри. Решту довершила ядуча атмосфера. Ще можу додати, що поблизу мешкають травоїдні з дуже міцним травним трактом. Про це свідчить ягода чорної квітки. В її спокусливій м’якоті ховалося насіння в кам’яній оболонці. Своєрідний захист, щоб вижити і втрапити на нове місце проживання.