Микола Дашкієв - Зорепади

Дік підійшов до столу, весело мовив:

— О, у нас, здається, свято! Навіть не знаючи, з якої нагоди, офіційно повідомляю, що охоче приєдную до нього свій, як завжди, вовчий апетит!..

— Може, синку, ти не помилився, — замріяно мовив батько. — Може, зараз буде справді велике свято. Ходімо до залу на кілька хвилин…

Залом Івен Тейлор називав простору й високу кімнату, прибудовану кілька років тому до глухої стіни котеджу. Вона виходила вікнами у господарчий двір. Коли до Тейлорів наїжджали гості, широкі вікна залу були старанно зашторені — Івенові дуже не хотілося передчасно розкривати свою таємницю. Та коли б хтось зазирнув всередину цього приміщення, побачив би обладнаний всім необхідним, хоч і невеликий, важкоатлетичний зал.

Тут було все необхідне для тренування не просто новачка-любителя, а спортсмена вищого світового класу. Міжнародна штанга, міцна гімнастична драбина, повний набір гантелей і вагових гир, численні спеціальні прилади для розвитку різних груп м’язів. Підходь, наснажуй силою біцепси й трицепси, груди і плечі, було б тільки бажання!

Друга штанга стояла в центрі залу, на новенькому помості, ще без жодного сліду від падіння важких снарядів. Навколо помосту, наче окреслюючи його робочі кордони, виблискували дві тоненькі металеві рейки, схожі на іграшкову колову залізницю. На рейках стояв якийсь дивний прилад. Зовні він кумедно скидався на звичайний холодильник з світло-блакитним облицюванням та кількома отворами в ньому. Над усім цим красувалася портативна… друкарська машинка з рулоном паперу на спеціальному пристрої.

— Що це за штука, тату? Для чого вона? — здивувався Дік.

— Це, синку, твій тренер, — пишаючись, відповів батько. — Я ж знаю, про що ти мрієш: стати визначним чемпіоном і рекордсменом, уславитися на весь світ. Тільки я не певний, що зумію сам довести тебе до таких вершин: дуже важко тренувати рідну дитину на найвищому рівні. А от «Чемпіон» неодмінно доведе, без найменшого сумніву. Роздягайся й виходь на поміст, зараз він визначить, на що ти здатний.

Дік роздягався з веселою посмішкою. Хоч прилад винайшов його батько, якось не вірилося, що оця комбінація холодильника з друкарською машинкою здатна замінити живого тренера, а особливо тата з його зірким оком, глибоким розумінням техніки класичних вправ. Щоправда, батько не став тренером, зберіг вірність інженерному фахові, але важку атлетику знає здорово і залишив в її історії помітний слід. Ще й сьогодні, вже майже десятиріччя, молоді атлети марно штурмують його національні рекорди, які свого часу значилися і в таблиці світових досягнень. А в батька вже давно зійшли мозолі з долонь від штанги, тепер настала черга наживати їх синові.

Дік вийшов на поміст, звично поставив ноги під гриф легкої штанги. Батько старанно припасував йому на голову схожий на шолом древнього воїна диполь, наклеїв на різні групи м’язів кілька датчиків, з’єднаних тонкими гнучкими дротами з кібером, ніби одразу й навічно хотів надійно прив’язати сина до його незвичайного, трохи дивного тренера. Від холодних дотиків металевих датчиків Дік мимоволі здригнувся, з острахом подумав: а раптом щось зіпсується в приладі, і тисячі гострих електричних голок проштрикнуть його тіло? Що, коли ця мить — остання в його житті? Адже з електрикою не жартують! Цікаво, яка там напруга у цього «Чемпіона»? Менша чи навпаки — вища за звичайну?

Великим напруженням волі Дік постарався збутися цих думок. Батько мусив передбачити все для безпеки. Однак навіть це невеличке хвилювання, навіть незначний страх негативно позначився на психічному стані Діка, завадив повністю розкрити себе. Він трохи незграбно, хоча й без помітних зусиль, вирвав легку для себе штангу, припустившись невеликого перекосу та інших дрібних помилок. Враз ожила блакитна панель на тулубі кібера, засвітилися кольоровими очицями індикатори, немов підкреслюючи, яку велику й складну роботу виконує «Чемпіон», аналізуючи дії атлета на помості. Застрекотів і змовк друкарський пристрій. Батько акуратно відрізав ножицями змережаний словами й цифрами аркуш паперу.

Дік поглянув на аркуш і від подиву сів на поміст. Кібер і справді був тямущим тренером! Він зафіксував усе — і непомітне збоку хвилювання, і легкий переляк, і деяку невпевненість при виконанні вправи! Далі йшов перелік технічних помилок, які закінчувалися точним визначенням: навантаження становить шістдесят відсотків від можливого результату, необхідно розвивати всі без винятку групи м’язів. Завершувалося все точними рецептами: які вправи і скільки разів виконувати, скільки часу потрібно на тренувальний урок, що треба робити, крім занять на помості, тощо.