Микола Дашкієв - Зорепади

То про який розпач, про яку невіру йдеться зараз?.. Бач — вийти під свинцевий дощ і розкрити груди скафандра, — жест, гідний хіба що опереткового героя!..

Ні, треба жити, жити! Виборювати у цього свинцевого дощу ще один зайвий день, ще одну зайву хвилину, тримати на найсуворішому обліку кожну мить життя — і все для того, щоб віддати їх боротьбі. Спасибі тобі, Регіно! Ти подарувала людині в день народження найголовніше — мету життя!

(З передачі Інтерголу Системи — «Земні Новини»)

…Як уже повідомлялося в попередньому випуску, ремонт трансгалактичного лайнера «Земля-12», який протягом двадцяти двох років перебував на гребені «гравіпотенціальної ями» колапсара М-413, повністю закінчено. Додаткові генератори антиполя дозволили «Землі-12» обійтися без сторонньої допомоги. Лайнер вирушив до Сонячної системи для переобладнання на двигуни нового типу.

Професор Михайло Гнатович Северин відмовився скористатися з швидкісного зорельота і прибуде в Систему на борту «Землі-12». Він заявив нашому кореспондентові, що сподівається за цей час остаточно завершити розпочату двадцять два роки тому теоретичну працю про конвергенцію тахіонів. Головний консультант Інституту надрелятивної енергетики професор Борзов, який керував ремонтом «Землі-12», висловив переконання, що на підставі праці Михайла Северина можна негайно починати будування генераторів «поля Мро» будь-якої потужності — навіть такої, яка захищатиме найбільший трансгалактичний лайнер.

Головний консультант Служби Життя академік Лансьє, який очолює медичну групу рятувального зорельота, заявив, що докладний аналіз стану клінічної смерті всіх членів екіпажу «Землі-12» дав цілком задовільний результат. Академік запевнив, що всі вони будуть повернені до життя.

За ілюмінатором палахкотіло полум’я, щось протяжно й огидно заревло, а тоді враз запала тиша.

А ще через півгодини двері відсунулися, і на порозі постала Флорина Кричевська. Обличчя дівчини було бліде, під очима темніли кола.

— Троль! — покликала вона.

Ян Троль, що лежав на дивані, квапливо перегорнув сторінку і зробив рух зігнутим пальцем, ніби натискував невидимий курок.

— Знов детективи! — мовила вона й поморщилася.

Троль кивнув.

— Ви так і не лягали в протиперевантажувальну ванну? — спитала дівчина.

Троль двічі зігнув і розігнув вказівний палець. Обличчя його проясніло.

— Про витривалість Розвідників Далекого Пошуку розповідають легенди, — сказала вона здивовано, — але це вже занадто! Щоб через якісь мерзенні детективи…

Він гарячково перегорнув сторінку. Вільна рука стислася в кулак.

— Троль! Ви мене чуєте?

Він кивнув.

— Вас вирішили висадити на безлюдному астероїді!

Він ствердно кивнув.

— Там дикі звірі, заввишки з гору!

Він шалено кивнув.

— Але я переконала, щоб вас повісили негайно, і це схвалили!!!

Він згідно кивнув і знову перегорнув сторінку. Вона рвучко підійшла й вихопила книгу.

— Як не соромно! Розляглись, як бегемот, коли до вас звертається жінка!

Троль скочив, мов розкручена пружина. Вона мимохіть одступила на крок. Величезний і міцний, як скеля, він нависав над нею широченними плечима. На могутніх грудях могла б розташуватися пантера, а дужі руки, здавалося, розтерли б шматок заліза на порох.

— Вибачте, Рино. Винуватий, молодий, виправлюсь. Благаю, віддайте книгу! Він от-от наздожене!

Вона уважно глянула в чисті чесні очі, які дивилися жалібно і благально.

— Послухайте, Троль. Не можна ж бути таким обмеженим. Правда, ви не вчений, а космонавт-професіонал і навряд чи здатні оцінити музику таких слів, як…

Вона похапцем продекламувала;

— Не чую музики, — сказав Троль нетерпляче, — це ж вірші!

— Так, — промовила Флорина згаслим голосом, — це тільки вірші. Великого Пей Сіна.

— Пей Сін? Радист з трансгалактичного? Авжеж знаю, хлопець здоровенний. Метр дев’яносто вісім.

— Пей Сін — танський поет! — підкреслила презирливо Флорина. — Жив у восьмому столітті.