Петр Коломиец - День сірої хвилі

— А що нам робити? — запитав Усольцев.

— Продовжуйте спостерігати за вулканом, визначте шляхи поширення лави. Спробуйте позначити на карті найбільші скупчення контейнерів.

— Чи не треба повідомити додаткові дані про живу істоту — тварино-рослину? Ми вже багато знаємо про неї.

— В цьому поки що немає потреби. Воронцов та Пітер Рід вже надіслали радіограми урядам найбільших країн світу. Поліція вже вилучила секретні матеріали про генетичні експерименти вчених, підкуплених арказійськими ділками…

Радіозв’язок з далекою Москвою урвався. Голова Комітету по освоєнню багатств океану, очевидно, дуже поспішав. Усольцев ще трохи почаклував біля рації, а потім сів у крісло. Запанувала тиша.

— Отже, епопея ще не завершилась, — прошепотів біолог. — Подивимось, як там вулкан…

Олег нічим не міг допомогти Усольцеву. Він лише спостерігав за діями біолога. Коли Усольцев розшифрував результати нової ехолокації, з’ясувалося, що лава пройшла ще з півкілометра. Інтенсивність теплового випромінювання дедалі зростала. Виверження вулкана тривало.

Усольцев ще раз розгорнув карту морського дна. Довго придивлявся до вузької долини, яка петляла в сітці координат. Біля одного її кінця зірочкою позначено вулкан. Біолог олівцем окреслив площу, яку вже зайняла лава. Десь за кілометр од вогненних язиків лави мали лежати контейнери. А якщо швидкість просування лави збільшиться? У цьому ж місці долина глибшає — вогненний струмок потече швидше.

— Кепські справи, — сказав Усольцев. — Доки прибуде поміч, один із контейнерів може вибухнути. І тоді всі наші зусилля підуть намарне.

Олег промовчав. Що він міг сказати? Біолог червоним олівцем провів на карті кілька стрілок. Вони майже зійшлися в центрі долини. Хлопець заперечливо похитав головою:

— Ні-ні… Лава туди не встигне дійти.

— А я так не думаю, — сказав Усольцев. — Почекай мене. Треба навідатись до Хоменка та професора Грассара…

Усольцев повернувся в зал керування хвилин через п’ять. Кинувши погляд на обличчя біолога, Олег зрозумів, що нічого лихого не сталось.

— Їм стало легше, — мовив Усольцев. — Мене тепер турбує вулкан. Давай міркувати. Вийти з біостанції ми не маємо змоги. Між тим час не чекає. Твої пропозиції, Олег?

Хлопець похнюпив голову. Якщо вийти на дно і підбирати контейнери вони не можуть, то… треба зупинити виверження лави, щоб вона не сягнула смертоносних контейнерів.

— Правильно, — мовив біолог, — але в який спосіб?

— Закрити чимось кратер, — простодушно сказав хлопець.

— А може, навпаки, зробити ще один? Кілька годин тому такої можливості не було. Зараз вулкан дещо притих. До нього можна підступитися, пробурити свердловину і пустити лаву в інший бік. Це наш останній шанс…

Олег зрозумів суть пропозиції Усольцева. На борту біостанції знаходився бур для добування зразків геологічних порід з океанського дна. Працював він в автономному режимі і міг проникати на дванадцятиметрову глибину. Отже, все залежало від товщини стінки головного кратера і тиску газів. Найкраще місце буріння — верхівка вулкана.

Біолог сів за пульт управління апаратом. Біостанція плавно відірвалася від дна і на крейсерській швидкості полинула до жерла вулкана. Десятки індикаторів сигналізували про наближення до вогнедишного кратера. Всі телеекрани оповило червоне сяйво. Усольцев напружено стежив за віконцем ехолокатора, де у стрімкому ритмі миготіли хвилясті лінії. У той момент, коли площини телеекранів поспіль заслала густа червона імла, Олег відчув невеличкий поштовх і затулив очі руками. Поруч важко дихав біолог. Підлога залу помітно перекосилась: апарат ліг на бічну стінку кратера. З його днища висунулось жало бура і вп’ялося в тверду кору…

Залишивши бурильний пристрій на схилі вулкана, біостанція повернулася на колишнє місце стоянки. Акванавти нетерпляче чекали результатів буріння. Чи вистачить неглибокої свердловини на вінці вулканічного конуса, щоб утворився ще один кратер і лава пішла вбік од долини? Коли через деякий час Усольцев поглянув на віконце ехолокатора, він полегшено зітхнув.

— Експеримент удався, — сказав біолог. — Відкрився новий мікрократер, і з нього вже витікає лава. Ми виграли двобій із стихією.

Усольцев чатував у каюті начальника біостанції. Він раз по раз прикладав слухавки автодіагноста до скронь хворих. Обличчя Хоменка ніби закам’яніло, ледве-ледве здіймалися груди.