Хоменко та професор Грассар працювали без передиху. Визначивши потрібний робочий ритм, вони синхронно нагиналися і піднімали прямокутні скрині і, старанно узгоджуючи кроки, несли їх до біостанції. Найважче було пройти горловину камери: приміщення не розраховане було на завантаження такими великогабаритними предметами.
Коли останній з контейнерів зник у чорному отворі камери, Хоменко відчув полегшення.
У цю мить обізвався професор Грассар:
— Мосьє Хоменко, спалахнув червоний плафон.
Сталося те, чого найбільше боявся начальник біостанції. Значить, вони вже вдвічі перевершили норму перебування в акватронах. Через кілька хвилин вони відмовлять.
— Професоре Грассар! — гукнув Хоменко. — Ви чуєте мене? Мерщій до біостанції! Маєте ще трохи часу.
Начальник переговорив з Усольцевим:
— Рушай назустріч професору Грассару, а Олег хай іде у відсік акватронів. Не баріться!
Червоний туман наліг на очі Хоменкові. Відчував, що акватрон вже не крокує, а дибає ледь-ледь, перевалюючись з боку на бік. Не пам’ятав, як зайшов в отвір шлюзу. Просунувся вперед і озирнувся: в “зубату пащу” приймального пристрою, трясучись, мов у лихоманці, увалювався акватрон професора Грассара.
Усольцев підійшов до Олега і міцно притиснув до своїх грудей.
— Я вже нічим, на жаль, не зможу допомогти нашим професорам, — сказав Усольцев. — Зробив усе, що міг. Вони вдвічі перевершили термін перебування в акватроні. Як результат — граничне нервове виснаження. Довелося їх приспати. Іншого виходу не було. В професора Грассара хворе серце. Та й Іван Макарович не в кращому стані. Витримати б ще кілька годин — незабаром надійде допомога. Запустимо радіобуй.
Оскільки супутник телезв’язку о цій порі перебував по той бік планети, акванавти не мали змоги використати відеотелефон. Коли радіобуй вийшов на задану орбіту, на шкалі радіоприймача спалахнуло зелене вічко. У зал керування увірвався вир різноманітних звуків. Усольцев натиснув клавіші контуру настройки, і одразу ж залунав давно очікуваний голос:
— Москва викликає біостанцію “Садко”! Москва викликає біостанцію “Садко”! Хоменко, чому не відповідаєте? Чому не відповідаєте?
Усольцев підсунув до себе мікрофон і мовив:
— Біостанція “Садко” слухає!
— Ось уже майже годину ми викликаємо вас. Що сталося на борту біостанції? З вами говоритиме голова Державного комітету по освоєнню багатств океану академік Микола Гаврилович Леонтьєв. Як нас чуєте?
— Чую вас добре. Готовий відповісти на всі запитання.
З горловини динаміка пролунав уже інший голос. Відчувалось, що людина, котра говорила у мікрофон за багато тисяч кілометрів, помітно схвильована.
— Біостанція “Садко”, що у вас там трапилося? З ким я розмовляю?
— Добрий день, Миколо Гавриловичу, — схвильовано заговорив Усольцев. — Ми не мали змоги випустити радіобуй, адже біостанція весь час маневрувала…
— Де Хоменко?
— Начальник біостанції зараз нездужає. Разом з професором Грассаром вони виходили на дно і перебували там надто довго. В обох надзвичайне нервове виснаження. Мене турбує стан здоров’я професора Грассара. В нього хворе серце. Дуже потрібні лікарі. Сподіваємось, що вони скоро прибудуть. Ми весь час проводимо вимірювання в районі скупчення контейнерів. За нашими даними, жоден із них ще не вибухнув. Ми не зафіксували появи ні в глибинах, ні в приповерхневих водах штучної істоти.
— З якою швидкістю рухається лава?
— Важко сказати. Вона то сповільнює, то прискорює рух. Хоменко та Грассар перенесли з долини на борт біостанції двадцять вісім контейнерів. Вогненний потік уже заповнив те місце. Поміж дальшим скупченням контейнерів та лавою лишилася невеличка нейтральна зона. Треба поспішати.
— З Владивостока вилетів гідроплан з лікарями. Дайте точніші координати. Він сяде на воду поблизу біостанції. А годин через сім прийде судно “Михайло Ломоносов”. Ми направляємо досвідчених спеціалістів. Вони мають на борту акватрони А-2. Плануємо також використати потужні широкозахватні драги. Із Арказанії нам повідомили, що їхня біостанція вже перетнула екватор. Арказійці з науково-дослідного судна спустять на дно роботів, керованих за допомогою гідроакустичних сигналів. Незабаром у вашому районі буде тіснувато — ідуть ще чотири кораблі, серед яких — французьке судно “Жюль Верн”.
Читать дальше