Петр Коломиец - День сірої хвилі

Стефансон говорив швидко, ніби викидав із себе слова:

— Там, на контрольно-пропускному пункті, я зашив у комірець сорочки Девіда мініатюрний магнітофон. Потім відіслав хлопця до вас, звелівши йому лишити сорочку в кімнаті. Колись ви обмовились, що в ранньому дитинстві звали хлопця “Доде”. Я написав кілька слів на абажурі настільної лампи. Девід пішов до вас, а я виконав другу половину свого плану. Магнітофон повторив через підсилювач перший сигнал, і я зайшов до кімнати контакту. Другий сигнал цілком підкорив мені “Стеллу”. Щоб вирвати вас із рук Купера та Сема, я увімкнув ультразвукову програму придушення заколоту. А як же вивести з ладу “Стеллу”? Ще раніш ви дали мені цифрові характеристики фізіологічного коду. І я ввів їх до машинного процесора. Сталося диво: тіло “Стелли” почало пульсувати в певному ритмі. А далі ви все знаєте…

Батько мовчки вислухав Стефансона, а потім тихо сказав, тамуючи гнів:

— Ідіть геть!

— Як би там не було, — усміхнувся Стефансон, — а ми перемогли Роні Купера, розладнали життя в сіті: “Ескадрон милосердя” втратив довір’я. А переможців не судять!

Зачинивши двері, батько розпечатав конверта, залишеного Семом. На стіл упала фотографія… Стефансона. Щоправда, він був дуже дивно одягнений — у сорочку без коміра із шкіряними аплікаціями та в широкий плащ, цяцькований металевими блискітками. Його голову увінчувала дерев’яна корона. Машинописний текст на цупкій паперовій картці розповів про те, що колишній співробітник “Ескадрону милосердя” Стефансон зробив неабиякі послуги натуралістському рухові. За це вісімнадцять кланів східної частини Ландтеррі обрали його верховним батьком. Цей титул, умовно кажучи, дорівнював титулу герцога в часи середньовіччя.

— Титул герцога на початку двадцять першого століття, — похитав головою батько. — Невже середньовіччя може повернутися? Хто захистить нас од нього?!