Михайло Грєшнов - Останній неандерталець

Дорога в’юниться між пагорбів. Обабіч пустеля, принишкла, розпанахана. Випробування провадилися в самому серці пустелі — “The heart of desert”. І серце її розірване. Дивовижний кратер утворився серед пісків. До нього не підступишся: сто вісімдесят постів охороняють його з усіх боків. І хай стережуть, — містер Мегг поспішає на аеродром. Багаж він відправив уранці і тепер мчить на вілісі порожнем. Навіть без особистої охорони: можна ж проскочити без отих похвостачів у сірих капелюхах… Містерові Меггу імпонує власна відвага. Йому подобається бути наодинці. Можна помріяти, ніхто не заважає.

Вечір. Сонце скосило око і, здається, завмерло, наполовину занурившись у піски… Верхів’я пагорбів стали пурпурові, тіні густо-лілові, як ото на абстрактній картині. Містер Мегг любить абстрактності і не любить пустелю, — за півроку вона остобісіла йому. Приємно помріяти про жінку, про своїх дівчаток. У містера Мегга дві доньки: Рахілі чотири роки, Марії — п’ять. Імена він підібрав сам, з біблії — адже він чоловік набожний і взірцевий батько. Проте коли його спитати, навіщо він привів на світ двоє маленьких створінь, де страшні бомби розривають серце пустелі, — він відповість: моїм крихіткам ніщо не загрожує. Його ім’я значиться у першому номенклатурному списку. Його родині в разі атомної війни забезпечене місце в генеральному сховищі на глибині двох тисячі футів, з басейном для плавання, квітами та іншими вигодами.

Дві тисячі футів! Містер Мегг пускає за вітром сигарний дим. Останні випробування бомби спрямовані вглиб. У росіян теж є бомбосховища. Кажуть, вони на глибині тисяча сімсот футів. “Пепіта” дала кратер на тисячу сімсот футів! Росіяни хай добра не чекають…

Якщо зазирнути в душу містера Мегга, він навіть трішечки бажає атомної війни вже тепер, на своєму віку. Тоді він серед небагатьох стане засновником нової раси.

Бог створив людей, містер Мегг створить майбутнє…

Літак уже відлетів. От що то замріятися у дорозі!

— Сім хвилин минуло, містер Мегг! — виправдовувався дон Перес Хуан Марія Гонзалес, начальник аеропорту. — Сім хвилин тому літак злетів.

— І багаж? — коротко спитав містер Мегг.

— Усього сім хвилин! — показував на годинник дон Перес.

— Я питаю: і багаж?..

У голосі містера Мегга було стільки металу, що дон Перес перестає виправдовуватись і тільки лупає переляканими очима.

— Ви знаєте, що в мене там, у багажі? — захлинувся від люті містер Мегг.

Начальник аеропорту не знав, що з багажем містера Мегга полетіли розрахунки і результати проведених випробувань, — найсекретніша інформація для президента. Зараз усе це бовтається у повітрі без господаря. Звісно, багаж дійде до місця призначення, — та не такий містер Мегг, щоб пробачати будь-кому помилку, навіть якщо вона сталася з його власної вини.

— Паршива країна! — гримнув Мегг, не тямлячи себе, — все можна стерпіти: піски, “Пепіту”, товстий загривок Сімпсона, але не можна потурати триклятим чілійцям. — Чому не затримали багаж? — грюкає кулаком містер Мегг. — Негайно повернути! Радируйте!

Начальник аеропорту відчуває провину. В тому, що багаж відправили без пасажира, без сумніву, винуваті підлеглі. Але, на жаль, літак у повітрі йому не підвладний.

— Що ж ви стовбичите? — багровіє від люті містер Мегг.

Найближча хвилина сповнена дзвінками, тріскучою іспанською мовою по двох телефонах одразу. Дон Перес, як віртуоз: слухає, розмовляє, віддає розпорядження. Зрідка він позирає на розгніваного містера Мегга. “Хай би його чорти забрали, цього запізнілого янкі! — думає він. — Та й співробітники — теж хай їм дідько, — не додивилися, що місце в літаку лишилося вільне”. Однак дон Перес кмітливий, недаремно він начальник аеропорту на найголовнішій лінії: по один бік — океан, по другий — пустеля, Анди. В цьому є свої переваги, маршрути авіаліній тут не прямі, не проведені під лінійку, а лежать на карті кутами — від гір до узбережжя і знову в гори, поки не сховаються в Болівії, в Аргентіні. Такий і сімдесят третій рейс, з яким пішов багаж містера Мегга.

Поки літак візьме курс на північ країни, а потім поверне на південний захід, в аргентінське місто Росаріо, можна бути в Росаріо раніше, якщо… Якщо містер Мегг так хоче.

— Дайте мені літак! — гримає містер Мегг. — Ви знаєте, що в моєму багажі?..

Містер Мегг мало не лусне від крику. Дон Перес натискує кнопку виклику чергового пілота.

— Гаразд, — каже він. — Ви будете в Росаріо раніше, ніж туди прибуде ваш багаж.