Володимир Іванченко - Пригоди. Подорожі. Фантастика - 83

І тоді гармонополісці ухвалили рішення: ще раз поїхати до того Шерлока.

Пан Шерлок тим часом удосконалився до такої міри, що читав одночасно вже п’ять детективних романів; він поблажливо слухав розповідь посланців Гармонополіса. Та, почувши про три вбивства, Шерлок пожвавішав і, не довго думаючи, згодився розслідувати випадок.

У місті він з’явився з люлькою, шарфом і в дивних, коротеньких — нижче колін, немов надутих, штанях. Шерлок публічно заявив, що розслідуватиме цей випадок за класичними правилами, з громадянами міста тримався згорда й дивився на них з самого початку як на кретинів. Камери він вважав зайвими, а знімки з екрана підробленими.

Шерлок придбав у крамниці лупу, потім одіслав жителів міста додому спати. Люди гадали, що вночі він заходиться нишпорити по вулицях, щоб самому постежити за тими дивними проявами, однак застали його в готелі біля вікна. Він читав детективні романи.

Свою поведінку Шерлок повчально пояснив так: йому, мовляв, не треба ніде нишпорити, такі випадки найкраще розкривати за допомогою системи логічного мислення, якщо її можна застосувати. На запитання, що ж йому вже вдалося з’ясувати, відповів: крадіжки почалися з м’ясного відділу в торговому центрі на Одеонплац. Звідти й треба починати.

Та про це жителі міста знали, звичайно, й самі.

Тоді Шерлок закинув їм, що вони, знаючи це, не зробили ніяких висновків. Адже це — вихідний пункт. Кожний кримінальний випадок має свій вихідний пункт.

Громадськість Гармонополіса назвала цього чоловіка шарлатаном. Звичайнісінькі речі він видає, бачте, за бозна-що!

Та Шерлока це не хвилювало.

— Я застосовую класичний метод, — сказав він, — і дорікання невігласів мене не обходять.

Вранці Шерлок вийшов погуляти на Одеонплац, і погляду гармонополісців не уникло те, що він кілька разів нахилявся; однак на запитання, чи він щось знайшов, нічого не відповів, і люди сприйняли це як зухвалість.

Десь в обід Шерлок заявив: якщо той невідомий проник у торговий центр не крізь двері й не крізь вікно, то він мав проникнути якимсь іншим шляхом. Шерлок оглянув торговий центр, покивав головою, слухаючи розповідь програміста, далі повернувся до свого номера в готелі й засів читати детективні романи. Пополудні зажадав, щоб йому принесли підшивки газет за останні півроку — він, мовляв, страшенно любить гортати газети.

Надвечір иан Шерлок назвав шість місць у Гармонополісі, де слід було поставити телекамери. Він твердив, що Цієї ночі пояснить усі зловісні події. Камери стояли не перед крамницями, де були пограбування, і не в крамницях, а перед міськими скульптурами. А жителям він наказав не виходити ввечері з дому.

Потім пан Шерлок сів перед екраном і почав вивчати газети за останні півроку. “Ці статуї — гордість міста. Немає сумніву, що вони стануть всесвітньовідомими. Що їх відзначає — візьмімо хоча б групу левів на Одеонплац, — то це цілковита вірність натурі. Цього не можна сказати про жодну іншу скульптуру в світі. Скульптор нічого не забув. У групі на Одеонплац він ретельно зобразив кожнісіньку волосину в гривах левів. Дивишся на статую — і здається, що перед очима живі звірі…”

— А тепер, — мовив пан Шерлок, — давайте подивимось разом, які метаморфози відбуватимуться з скульптурами.

Жителі стежили на екранах за шістьма скульптурами водночас, проте годинами ніяких метаморфоз із ними не відбувалося. Всі статуї, так розхвалені за схожість із натурою, стояли непорушно. Але Десь опівночі вони почали ніби прокидатися від своєї скованості і сходили з постаментів.

Пан Шерлок саркастично зауважив:

— А зараз вони підуть плюндрувати крамниці!

Тільки крокодил у парку стояв непорушно.

Шерлок попросив у готельної обслуги дати йому кота.

— Зараз я ненадовго вийду, — сказав він.

Шерлок зайшов до парку, став неподалік він статуї крокодила й пустив кота.

Всі добре бачили, як крокодил схопив і проковтнув кота.

Шерлок закінчив передачу словами:

— А далі вам пояснить пан скульптор Натуралла!

Скульптор Натуралла жив не в Гармонополісі, а за три тисячі кілометрів. Але завдяки супутниковому зв’язку всі побачили його й, почули, як він сказав:

— З тими кретинами з Гармонополіса просто годі було розмовляти. Вони все крутили носом, їм не подобалося моє мистецтво. Так, мовляв, крокодил, не дивиться, а лев так не спить, а у мавп вигляд не такий. Я весь час їм товкмачив, що головне — схопити суть фігури. А їх ніщо не вдовольняло. Тоді я сказав: ідіть у свій зоопарк і дивіться на живих мавп, нащо мені ще робити їх із бронзи. А вони нічого йе хотіли знати. Їм кортіло мати бронзових мавп і щоб вони були точнісінько такі самі, як живі в зоопарку. І коли вони зажадали повернути аванс, я собі сказав: гаразд, ви матимете таких мавп. Я взяв живих, впорснув їм камодол, після якого вони застигли й отверділи, поставив їх у себе в саду й покрив шаром бронзи, що пропускає кисень. Так вони в мене позавмирали. Я продав їх місту, і воно було вельми задоволене.